Двадцятого липня 1969 року Ніл Армстронг і Базз Олдрін вийшли з космічного модуля і стали першими людьми, які ступили на поверхню Місяця. Однак ми часто забуваємо про третього члена екіпажу – Майкла Коллінза, який залишився на борту основного корабля в очікуванні на повернення товаришів.
Коли інші члени екіпажу спускалися на місячну поверхню, Коллінз самотньо очікував їх на протилежному боці Місяця. Він не мав жодного зв’язку з Нілом і Баззом, і з жодною людиною на землі. В NASA прокоментували це так: “Ще ніхто з часів Адама не перебував у такій повній самотності, як Майкл Коллінз”.
Іноді ми почуваємося цілковито самотніми. Уявіть, наприклад, що відчував Йосип, син Якова, коли його забрали до Єгипту (Бут. 37:23-28). Ще більшу самотність він відчув, коли його за хибними звинуваченнями кинули до в’язниці (Бут. 39:19-20).
Як Йосип вижив у в’язниці на чужині, ще й без будь-кого з родини поряд? Послухайте: “І пробував він там у тім домі в’язничнім. А Господь був із Йосипом” (вв. 20-21). У 39-му розділі книги Буття чотири рази нагадується про цю істину.
Ви почуваєтесь самотніми та ізольованими від інших? Покладайтесь на істину Божої присутності, обіцяної Самим Ісусом: “Я перебуватиму з вами повсякденно” (Мт. 28:20). Зі Спасителем Ісусом ви ніколи не будете самотні.
