Готуючи їжу, молода жінка розрізала навпіл шматок м’яса і поклала його у велику каструлю. Коли її чоловік запитав, навіщо вона це робить, жінка відповіла: “Бо так робить моя мати”.

Водночас питання чоловіка викликало в неї цікавість, і вона запитала в матері значення традиції. Вона була вражена, коли дізналась, що мати розрізала м’ясо, аби воно вмістилось в її маленьку каструлю. Оскільки в дочки було багато великих каструль, у розрізанні м’яса не було необхідності.

Багато традицій починаються з потреби щось зробити, втім надалі їх дотримуються лише тому, що “ми так звикли робити”. Цілком природно триматися людських традицій; так само чинили і фарисеї (Мр. 7:1-2). Їх дратувало, якщо хтось порушував хоча б одне з їхніх релігійних правил.

Господь Ісус сказав фарисеям: “Занехаявши заповідь Божу, передань людських ви тримаєтесь” (в. 8). Він показав, що традиції ніколи не повинні заміняти біблійну мудрість. Щире бажання іти за Богом (вв. 6-7) пов’язане зі ставленням серця, а не з дотриманням зовнішньої обрядовості.

Добре, якщо ми постійно оцінюємо традиції, те, за що ми тримаємось серцем і що виконуємо з релігійним завзяттям. Те, що Бог нам відкрив і що по-справжньому є потрібним, завжди повинно бути вищим від традицій.