Життя в родині було неспокійним, і Андреа в чотирнадцять років залишила дім. Вона знайшла роботу і оселилася з друзями. Прагнучи любові і ствердження, вона згодом переїхала до чоловіка, який запропонував їй наркотики; до алкоголю, який вона вже регулярно пила, додалося ще й споживання наркотиків. Однак стосунки та наркотичні речовини не задовольнили її прагнень. Тому Андреа продовжувала шукати. Через декілька років вона познайомилася з віруючими в Ісуса, які запропонували помолитись разом із нею. А через декілька місяців вона, зрештою, пізнала Того, Хто втамував її спрагу – Ісуса Христа.
Самарянка, яка зустрілась з Ісусом біля криниці, також змогла втамувати духовну спрагу. Вона прийшла до криниці в спекотний денний час (Ів. 4:5-7), імовірно, аби уникнути сторонніх поглядів та пліток інших жінок, які добре знали історію її стосунків з багатьма чоловіками (вв. 17-18). Ісус, звернувшись до неї і попросивши води, порушив тогочасні соціальні звичаї, оскільки Він, юдейський вчитель, не повинен був спілкуватись із самарянкою. Однак Господь хотів дарувати їй живу воду, яка мала привести її до вічного життя (в. 10). Він хотів втамувати її спрагу.
Приймаючи Ісуса своїм Спасителем, ми також п’ємо живу воду. Ми можемо поділитись цією водою з іншими, запросивши їх піти за Ісусом.
