Каньйон Дісмалс на північному заході Алабами щороку приваблює численних туристів, особливо в травні та червні, коли личинки грибних комариків вилуплюються і стають світлячками. Вночі вони випромінюють яскраво-блакитне люмінесцентне світло, а коли їх тисячі – утворюється неймовірне світлове видовище.
У певному сенсі апостол Павло пише про християн, наче про світлячків: “Ви-бо були колись темрявою, тепер же ви світло в Господі” (Еф. 5:8). Однак ми іноді сумніваємось, що наш маленький “вогник” здатен щось змінити. Натомість Павло каже, що мова не йде про “сольне виконання”. Він називає нас “дітьми світла” (в. 8) і додає, що Бог “вчинив нас достойними участи в спадщині святих у світлі” (Кол. 1:12). Присутність світла у світі є результатом спільних зусиль, працею тіла Христа, працею церкви. Апостол Павло підсилює цю думку, змальовуючи нас “світлячками”, які разом поклоняються, “розмовляючи поміж собою псалмами, і гімнами, і піснями духовними” (Еф. 5:19).
Якщо ми знеохочуємось, думаючи, що наше життєве свідоцтво – то лише одна маленька цятка в нічній культурі суцільної темряви, тоді треба шукати запевнення в Біблії. Ми не самотні. Разом з Божою допомогою ми впливаємо на світ і випромінюємо в ньому яскраве світло. Ціла громада “світлячків” точно приверне увагу багатьох.
