Ще ніхто не говорив перед смертю: “Я дуже радий, що прожив егоїстичне життя”, – сказав Паркер Палмер у своїй промові перед випускниками і закликав їх “запропонувати світу… свою чистосердечну щедрість”.

Далі він продовжив, що так жити означає усвідомлювати, “наскільки мало ви знаєте і як легко зазнати невдачі”. Для служіння світу потрібно розвивати “свідомість початківця”, тобто “розуміти своє незнання і ризикувати зазнати невдачі, знову й знову, а потім вставати і вчитися, знову й знову”.

Лише будуючи своє життя на підвалинах благодаті, ми здатні обрати життя безстрашної “чистосердечної щедрості”. Як пояснив апостол Павло своєму співробітнику на Божій ниві Тимофію, ми здатні “розгрівати” (2 Тим. 1:6) і застосовувати Божий дар, лише якщо пам’ятаємо, що нас рятує Божа благодать, і що вона закликає нас до значимого життя (в. 9). Саме Бог допомагає нам протистояти страхам і провадити життя “сили, і любови, і здорового розуму” (в. 7). Саме Божа благодать піднімає нас, якщо ми падаємо, і допомагає продовжувати подорож укорінення нашого життя в Його любові (вв. 13-14).