У вірші, що починається словами: “У світі я – ніхто. А ти?” Емілі Дікінсон жартівливо кепкує над зусиллями, які витрачають люди, щоб стати “кимось”. Її ідеал – радісна свобода блаженної анонімності.
Але ж бо нудно бути кимось!
Як жаба, день при дні
Знай кумкати своє ім’я
В шановнім цім багні!
Здобути свободу, відмовившись бути “кимось”, – подібну думку можна побачити у свідченні апостола Павла. Перш ніж зустрітися з Христом, він пишався довгим списком вражаючих релігійних заслуг, вагомих причин покладати “надії на тіло” (Фил. 3:4).
Але зустріч із Ісусом усе змінила. Побачивши, наскільки мізерні його досягнення у світлі жертовної любові Христа, Павло заявив: “Тож усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа… і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа” (в. 8). Його єдиним прагненням, що залишилося, було “пізнати Його й силу Його воскресення, та участь у муках Його, уподоблюючись Його смерті” (Фил. 3:10).
Справді, “нудно” і тужливо намагатися стати “кимось”. Зате пізнати Христа, загубившись у Його самовідданій любові, означає знову знайти себе (в. 9) і бути вільною і цілісною особистістю.
