Нещодавно я побував у Афінах, столиці Греції. Перебуваючи на агорі (ринковій площі, де навчали філософи, а також відбувалося поклоніння), я бачив жертовники Аполлона і Зевса. А на пагорбі височів Акрополь, у якому колись стояла статуя богині Афіни.

Сьогодні вже ніхто не поклоняється давньогрецьким богам, проте суспільство не стало менш релігійним. “Поклоняються всі, – сказав письменник Девід Фостер Воллес. – Якщо ви поклоняєтеся грошам та речам, вам ніколи не буде достатньо. Якщо поклоняєтеся власному тілу та красі, то завжди почуватиметеся потворними. Поклоніння інтелекту створить у вас відчуття власної нерозумності”. Наше секулярне століття породило своїх богів, і їх навряд чи можна назвати добрими.

Опинившись на афінській агорі, апостол Павло проголосив: “Мужі атенські! Із усього я бачу, що ви дуже побожні” (Дії 17:22). А потім почав розповідати їм про істинного Бога (в. 24-26), Який хоче, щоб люди про Нього дізналися (в. 27), і для цього відкрив Себе в Ісусі Христі (в. 31). На відміну від Аполлона та Зевса, цей Бог не створений людськими руками чи уявою. І на відміну від поклоніння грошам, зовнішності чи інтелекту, поклоніння Йому не зруйнує життя.

Хибні боги – це все, у чому ми шукаємо сенс та безпеку. На щастя, коли всі ці ідоли розчарують нас, нам буде готовий відкритися єдиний істинний Бог (в. 27).