Після семи десятиліть важкої праці – прання, сушіння та прасування одягу вручну – Осеола Маккарті нарешті була готова вийти на пенсію у віці 86 років. Всі ці роки вона старанно відкладала частину свого заробітку, і, на великий подив своєї громади, Осеола пожертвувала 150 000 доларів США сусідньому університету для створення стипендіального фонду для бідних студентів. Натхненні її безкорисливим даром, сотні людей пожертвували достатньо коштів, аби потроїти її фонд.

Осеола зрозуміла, що справжня цінність її багатства полягає не в тому, аби використовувати його для власної вигоди, а щоб ним благословляти інших. Апостол Павло закликав Тимофія спонукати заможних у цьому світі “багатитися в добрих ділах” (1 Тим. 6:18). Кожному з нас дано фінанси або інші ресурси, якими ми повинні мудро розпоряджатися. Замість того, щоб покладатися на власні ресурси, Павло закликає нас покладати надію тільки на Бога (в. 17) і збирати скарб на небесах, будучи “щедрими та пильними” (в. 18).

У Божій економіці стриманість та скупість призводять лише до порожнечі. Віддавати іншим з любові – це шлях до наповнення. Бути благочестивим і задоволеним від того, що в нас є – це великий здобуток (в. 6). Як би виглядав ваш прояв щедрості, якби він був подібний до щедрості Осеоли? Намагаймося з Божою допомогою бути багатими на добрі діла.