Чоловік намагався вправно виправдовувати свої порушення правил дорожнього руху та уникати штрафів. Коли він поставав перед різними суддями в суді, то розповідав одну й ту саму історію: “Я розлучився зі своєю дівчиною, і вона взяла машину без мого відома”. Крім того, він неодноразово отримував догани за неправомірну поведінку на роботі. Зрештою, прокуратура висунула йому обвинувачення за чотирма пунктами неправдивих свідчень і п’ятьма пунктами підробки документів, бо він казав неправду суддям і надавав фіктивні поліцейські звіти. Для цієї людини брехня стала життєвою звичкою.
Натомість апостол Павло навчав, що казати правду є життєво важливою звичкою для християн. Він нагадав ефесянам, що вони відкинули свій старий спосіб життя, присвятивши своє життя Христу (Еф. 2:1-5). Тепер вони повинні жити, як нові люди, підтверджуючи це конкретними діями. Один зі способів полягав у необхідності “неправду відкинути” і натомість “говорити правду до свого ближнього” (Еф. 4:25). Оскільки це захищало єдність церкви, ефесяни повинні були завжди казати та робити все “на потрібне збудування” (в. 29).
За підтримки Святого Духа (вв. 3-4) нам, віруючим в Ісуса, треба прагнути до істини у своїх словах та вчинках. Тоді церква стане єдиною, а Бог буде прославлений.
