Кілька років тому під час візиту з батьком до його улюбленого Еквадору ми відвідали сімейну ферму, де він виріс. Там я помітила групу дивних дерев. Батько пояснив, що коли він був хлопчиком, то брав гілку з одного фруктового дерева, робив надрізи на іншому дереві і прищеплював її до стовбура, як це робили дорослі. Його таємні витівки залишалися непоміченими, аж поки ці дерева не починали родити зовсім інші плоди, ніж очікувалось.

Коли мій батько описував процес приживлення, я отримала уявлення про те, що означає для нас бути прищепленими до Божої родини. Я знаю, що мій батько вже на небесах, бо він був прищеплений до Божої спільноти через віру в Ісуса Христа.

Ми також можемо бути впевнені, що колись опинимось на небесах. Апостол Павло пояснював християнам у Римі, що Бог створив спосіб для язичників примиритися з Ним: “Ти, бувши дике оливне дерево, прищепився між них і став спільником товщу оливного кореня” (Рим. 11:17). Якщо ми віримо в Христа, то прищеплюємось до Нього і стаємо частиною Божої родини. “Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує” (Ів. 15:5).

Якщо ми довіряємо Христу, то подібно до прищеплених дерев стаємо новим творінням і можемо приносити багато плодів.