Похорон королеви Єлизавети ІІ з мільярдною аудиторією по всьому світу став, мабуть, найпопулярнішою трансляцією в історії. Близько мільйона людей вишикувалися в той день на вулицях Лондона, а 250 000 стояли в черзі, аби побачити труну королеви. П’ятсот монарших осіб, президентів та інших глав держав прийшли віддати шану жінці, відомій своєю силою та характером.
У той час як світ звернув свій погляд на Великобританію та похоронну процесію королеви, мої думки звернулися до іншої події – до повернення Царя. У Святому Письмі сказано, що настане день, коли зберуться народи, аби визнати набагато величнішого Монарха (Іс. 45:20-22), Лідера сили та характеру (в. 24), перед Яким “усяке коліно вклонятися буде” і Яким “усякий язик присягне” (в. 23), включаючи світових лідерів, які будуть платити Йому данину та вести свої народи, аби ходити в Його світлі (Об. 21:24, 26). Не всі привітають прихід цього Царя, але ті, хто привітає, будуть насолоджуватись Його вічним правлінням (Іс. 45:24-25).
Подібно до того, як світ зібрався, щоб подивитись на відхід королеви, одного дня він побачить остаточне повернення Царя. У той день всі, на небі й на землі, вклоняться перед Ісусом Христом і визнають Його Господом (Фил. 2:10-11).
