Майже 107 000 глядачів на стадіоні завмерли в очікуванні, коли футболіст Техаського коледжу Сет Смолл вийшов на поле за дві секунди до кінця гри. За рахунку 38-38 у грі проти найкращої команди країни успішний гол міг принести епічну перемогу. Виглядаючи ззовні спокійним, Смолл приготувався для удару. Стадіон вибухнув галасом після того, як м’яч пролетів крізь стійки і тим самим приніс переможний рахунок команді Смолла.
На запитання журналістів, як він готувався до такого напруженого моменту, Смолл відповів, що постійно повторював про себе перший вірш 22-го Псалма: “Господь – то мій Пастир, тому в недостатку не буду”. Коли Смолл потребував сили та заспокоєння, він звертався до глибоко особистої метафори Бога як Пастиря.
Псалом 22 є улюбленим псалмом багатьох людей, бо він запевняє, що ми можемо не хвилюватися та залишатися спокійними, адже в нас є люблячий і надійний Пастир, Який невтомно піклується про нас. Давид свідчить як про реальність страху в напружених або складних ситуаціях, так і про втіху, яку дає Бог (в. 4). Слово “втіха” у перекладі означає запевнення, впевненість та сміливість іти вперед завдяки Божій керівній присутності.
Перебуваючи в складних обставинах і не знаючи, яким буде результат, ми все одно можемо набратися сміливості жити далі, пам’ятаючи, що з нами йде добрий Пастир.
