Мег з нетерпінням чекала на заплановану поїздку до іншої країни. Але, як завжди, вона спочатку помолилася про це. “Це ж просто відпустка, – зауважила подруга. – Навіщо тобі радитись з Богом?” Натомість Мег вірила, що Богу можна довірити все. І цього разу вона відчула, що Він спонукає її скасувати поїздку. Мег так і зробила, а пізніше – коли вона вже мала бути там – в тій країні спалахнула епідемія. “Я відчуваю, що Бог захищав мене”, – сказала вона.
Ной теж покладався на Божий захист, коли він та його родина чекали в ковчезі майже два місяці після того, як потоп вщух. Після десяти місяців перебування в ковчезі йому, мабуть, дуже хотілося вийти назовні. Зрештою, “висохла вода з-над землі” і “висохла поверхня землі” (Бут. 8:13). Однак Ной не покладався на те, що бачив, він залишив ковчег лише тоді, коли Бог сказав йому це зробити (вв. 15-19). Ной вірив, що в Бога була вагома причина для такого тривалого очікування. Можливо, земля ще не була повністю безпечною.
Коли ми молимось про рішення в нашому житті і чекаємо Божого керівництва, довіряймо Його часу, пам’ятаючи, що мудрий Творець знає, що для нас найкраще. Як сказав псалмоспівець: “Я покладаю надію на Тебе, о Господи… У Твою руку кладу свою долю” (Пс. 30:15-16).
