Павло пішов до храму на юдейську церемонію очищення (Дії 21:26). Однак деякі юдеї, які вважали, що він навчає проти закону, намагалися вбити його (в. 31). В ситуацію швидко втрутились римські солдати; вони заарештували Павла, зв’язали і вивели з території храму під вигуки натовпу: “Геть із ним!” (в. 36).
Як апостол відреагував на це? Він запитав командувача війська, чи може “до народу промовити” (в. 39). Коли римський офіцер дав дозвіл, Павло, закривавлений і в синцях, звернувся до розлюченого натовпу і поділився своєю вірою в Ісуса (Дії 22:1-16).
Це було дві тисячі років тому – давня біблійна історія, яку нам, можливо, важко пов’язати з сучасним життям. Втім нещодавно був заарештований чоловік на ім’я Пітер. Він відвідав свого друга, якого ув’язнили за віру в Ісуса в країні, де віруючих регулярно переслідують. Самого ж Пітера кинули в темну тюремну камеру і під час допитів зав’язали йому очі. Коли пов’язку з очей зняли, він побачив перед собою чотирьох солдатів зі зброєю, націленою на нього. Яка була реакція Пітера? Він побачив у цьому “прекрасну можливість поділитися своєю вірою”.
Ці історії вказують на важливу істину. Навіть якщо Бог дозволяє нам переживати важкі часи, наше завдання залишається незмінним: “Євангеліє проповідуйте!” (Мр. 16:15). Бог буде поряд з нами і дасть нам мудрість та силу ділитися нашою вірою.
