Луки 2:8-12
Після того, як Адам і Єва ослухалися Бога в Еденському саду, радість була втрачена. Бог вигнав їх з Едену, аби не трапилося ще чогось гіршого. Якби вони після плоду пізнання добра і зла скуштували ще й плід з дерева життя, вони б вічно жили у своєму гріху.
Життя за межами саду було нелегким. Адам і Єва мали тяжко працювати, аби здобути собі хліб. Смерть царювала усюди, тварини полювали одне на одного. Ще гірше було, коли їх перворідний син убив свого молодшого брата. Що може бути страшнішим? Гріхом було пронизане усе їхнє життя, і подружжя ніяк не могло припинити процес зникнення радості.
Втім у Бога був план відновлення радості для людства. З приходом смерті радість у саду була втрачена, однак із народженням Божого Сина у Віфлеємі радість повернулася. “Я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім” (Лк. 2:10). Ісус зростав, щоб зціляти хворих, повертати зір сліпим і воскрешати мертвих. Однак то було лише передвістям майбутнього. Ісус ввійшов у наш світ, відчув наш біль і переміг смерть, надавши нам надію, що Він здійснить Свою обітницю припинити біль та знищити смуток і смерть (Ів. 11:25-26; 1 Кор. 15:3-4; Об. 21:4).
Не дивно, що Різдво є періодом радості!
Насолоджуйтесь радістю Доброї звістки.
Оберіть іншу історію:
