Геній звалищ
Ноа Пуріфой почав свою справу як “митець збирання” з трьома тоннами різного непотребу, що він назбирав після заворушень у 1965 році в Уоттсі, передмісті Лос-Анджелеса. Використовуючи різні зламані і вже нікому не потрібні речі – від велосипедних коліс і м’ячів боулінгу до пошкоджених шин і телевізорів, – Ноа зі своїм колегою створював скульптури, що дуже яскраво відображали життя тих знедолених, яких у сучасному суспільстві вважають за непотріб. Один із журналістів назвав містера Пуріфоя “генієм звалищ”.
Викликає радість?
Було продано понад 2 мільйони примірників книги молодої японки Марі Кондо про упорядкування та організацію. Головна ідея цієї книги – допомогти людям позбавитись зайвих речей у своїх домівках, шафах, коморах, які є зайвим тягарем. “Візьміть ту чи іншу річ, – радить Марі, – і запитайте себе, чи вона викликає радість”. Якщо відповідь “так”, залишайте її. Якщо “ні” – викидайте.
Постійна Божа турбота
Того дня, коли наша молодша донька летіла з Мюнхена до Барселони, я зайшов на свій улюблений сайт, де можна побачити рух літаків в онлайн-режимі. Коли я знайшов її літак, то побачив на екрані комп’ютера, що він вже перетнув Австрію і огинає північну частину Італії. Потім літак мав летіти над Середземним морем, над півднем Французької Рив’єри, прямуючи до Іспанії. Час показував, що літак дотримується графіка руху. Здавалося, я знаю все про літак – не знав тільки яку страву готують бортпровідники!
Відбудова
Коли Едвард Клі повернувся до Берліна – де він не був багато років, – то не побачив того, що він пам’ятав і любив. Місто дуже змінилося. І він теж. В журналі “Півкулі” Клі писав: “Повернення до міста, що колись дуже любив, – це в якійсь мірі ризик… Можна розчаруватися”. Коли ми опиняємося у місці нашого минулого, нас може сповняти відчуття смутку і втрати. Адже ми вже не ті, що були колись. І вже не те місце, що мало велике значення у нашому житті.
Недаремна праця
Один мій знайомий фінансовий консультант одним реченням описав реальність інвестицій: “Сподівайся на найкраще, але будь готовий до найгіршого”. Майже в кожному рішенні в житті є місце для невпевненості щодо результату. Однак, є один шлях, на якому, що б не трапилось, ми точно знатимемо, що зрештою всі наші зусилля будуть недаремними.
Ніхто не сховається
У 2015 році одна дослідницька компанія заявила, що по всьому світі встановлено близько 245 мільйонів камер спостереження, і що їхня кількість збільшується щорічно на 15 відсотків. Крім цього, сотні мільйонів людей за допомогою смартфонів знімають різні відео, починаючи від святкових вечірок до сцен пограбування банків. І незалежно від того, схвалюємо ми підвищення рівня безпеки чи скаржимося на зменшення зони приватного життя, фактом залишається те, що ми живемо у суспільстві глобального, тотального спостереження.
Довершений дар
Протягом кількох тижнів після Різдва до магазинів повертаються товари від людей, що на свята отримали небажані дарунки. Вони замінюють їх тими речами, яких дійсно хочуть.
Радість усім людям
В останній день конференції працівників християнських видавництв, що проходила в Сінгапурі, 280 учасників з 50 країн зібрались на майданчику біля готелю, щоб зробити групове фото. Фотограф багато разів клацав фотоапаратом з різних ракурсів. Нарешті він сказав: “Все, готово”. І хтось з полегшенням сказав: “Добре. Радість прийшла у світ!” Інший відповів на це гімном “Господь прийшов”. Решта почала приєднуватись до співу, і дуже швидко вся група вже співала відому різдвяну пісню, насолоджуючись чудовою гармонією. То була дуже зворушлива демонстрація радості й єдності, що назавжди залишилась у моїй пам’яті.
Різдво в концтаборі
Відомий німецький пастор Мартін Німьоллер майже вісім років провів у концтаборі через свою відкриту опозицію Гітлеру. У святвечір 1944 року Німьоллер сказав своїм товаришам-в’язням в Дахау наступні слова: “Мої дорогі друзі, цього Різдва… давайте шукати Немовля, що з Віфлеєму – Того, Хто прийшов у цей світ, щоб понести тягар всього того, що пригнічує нас… Сам Бог побудував міст між Ним та нами! Схід із висоти нас відвідав!”
Добра новина!
Світові новини бомбардують нас з Інтернету, телеекранів та мобільних приладів. І більшість з них, здається, повідомляють щось погане – злочини, тероризм, війни, економічні проблеми. Однак буває, що серед темряви смутку й відчаю з’являється промінь позитивних повідомлень. Наприклад, про якесь медичне досягнення, жертовний вчинок або про якісь кроки до миру в місцях бойових дій.
Дар підбадьорення
В пісні Мерла Хаггарда “Якщо переживемо грудень” йдеться про чоловіка, що втратив на заводі роботу й не мав грошей купити своїй маленькій доньці різдвяні дарунки. Грудень вважається щасливою порою року, але життя цієї людини здавалося темним. Хоча пригніченість буває не лише у грудні, в цей час смуток може посилюватись. Наші очікування можуть бути завищеними. А смуток – глибшим. Здається, ніщо нас не радує.
З відстані 400 миль
“Моє уявлення про Землю назавжди змінилось ще тоді, коли я вперше вийшов у відкритий космос, – сказав Чарльз Френк Боулден, космонавт Шаттла. – На відстані 400 миль Земля виглядає дуже прекрасною, мирною”. Пізніше Боулден згадував, що коли пролітав над Близьким Сходом і подумав про ті жахливі воєнні конфлікти, що там відбуваються, його “вразила жорстка реальність”. Під час інтерв’ю з продюсером Боулден сказав, що він тоді гостро усвідомив, яким має бути життя на планеті Земля – і відчув велике внутрішнє спонукання зробити для цього все можливе.
Я багатий!
Можливо, ви коли-небудь бачили рекламу, в якій чоловік відкриває на дзвінок двері, і хтось вручає йому чек на величезну суму грошей. Потім приголомшений щасливчик починає кричати, стрибати й обіймати кожного зустрічного. “Я виграв! – кричить він. – Я багатий! Навіть не можу в це повірити! Всі мої фінансові проблеми вирішені!”
Функція «зупинити»
З вами коли-небудь бувало таке, що ви відправили електронне повідомлення і відразу ж зрозуміли, що послали його помилково не тій людині, або ваше повідомлення містить грубі, образливі слова? О, якби можна було натиснути клавішу й зупинити цей лист! Можу вас обрадувати – така можливість тепер є. Деякі компанії пропонують функцію, що дає можливість зупинити повідомлення після його відправлення протягом короткого проміжку часу. Зрештою, наші повідомлення чимось нагадують сказане слово, що вже не повернеш. Але не треба ставитись до цієї функції як до панацеї. Краще нехай вона нагадує нам про надзвичайну важливість пильнування язика.
Дванадцятий гравець
На стадіоні Техаського університету можна побачити величезний напис: “Місце для дванадцятого”. Хоча на полі дозволяється грати лише одинадцятьом гравцям, існує “дванадцятий гравець” – тисячі студентів, що протягом всього матчу стоячи підтримують свою команду. Ця традиція має початок ще з 1922 року, коли один тренер попросив якогось студента зі стадіону бути готовим замінити травмованого гравця. І хоча цей студент так і не вийшов на поле, його присутність надихала гравців команди.