Чаша благословень
Я працювала за комп’ютером, коли знайомий дзвіночок сповістив про прихід чергового повідомлення. Зазвичай я долаю спокусу відразу прочитати електронний лист, але цього разу тема листа була дуже цікава: “Ти – благословення”.
Радісне серце
Завантаживши свою машину продуктами, я обережно виїжджала з місця паркування. Раптово якийсь чоловік, не помічаючи мене, кинувся через узбіччя майже під колеса автомобіля. Я різко загальмувала. Переляканий чоловік підвів очі й зустрів мій погляд. У той момент я зрозуміла, що стою перед вибором: або сердито витріщити очі від роздратування, або простити і усміхнутись. Я усміхнулась.
Бути людиною
Коли одного шерифа попросили визначити його роль у суспільстві, він не став хизуватися своєю посадою. Натомість сказав: “Ми – звичайні люди; працюємо з іншими людьми, які знаходяться в кризових ситуаціях”.
Безпечне місце
Ми з донькою вирішили поїхати на велику сімейну зустріч. Донька дещо нервувала через подорож, тому я запропонувала повести машину. “Добре, – сказала вона. – Але я почуваюся спокійніше у своїй машині. Поведеш її?” Я подумала, що вона просто надає перевагу своїй машині, просторішій, ніж моя, тому відреагувала трішки ображено: “Моя машина затісна для тебе?” “Ні. Просто моя машина – моє безпечне місце. Не знаю чому, але в ній я почуваюся захищеною”.
Надія “Нозомі”
У 2011 році дев’ятибальний землетрус і викликане ним цунамі забрали життя майже 19 000 людей і зруйнували 230 000 домівок в районі на північному сході від Токіо. Після цієї катастрофи народився проект “Нозомі” – в перекладі з японської “Надія”, − який давав постраждалим можливість заробляти гроші, мати друзів і, головне, вірити, що Бог піклується про них.