Бог вас бачить
“Злізай!” – твердо сказала моя подруга своєму сину, коли той виліз на церковну лавку і почав розмахувати руками. “Я хочу, щоб пастор мене побачив, – невинно відповів той. – Якщо я не встану, він мене не побачить”.
Завжди моліться!
“Я отримала 84 бали за тест! ” Це було коротке повідомлення від доньки на екрані телефону, але його вистачило, щоб мені передалися її емоції. Вона щойно почала відвідувати заняття в середній школі і користувалася телефоном під час обідньої перерви. Моє серце стало частіше битися не лише тому, що моя донька добре склала тест, але й тому, що вона вирішила повідомити мені про це. Вона хотіла поділитися зі мною своїми гарними новинами!
Злети і падіння
У соціальній мережі “Facebook” з’явилась фотографія моєї п’ятирічної доньки, яка тріумфально перемогла у веселій змагальній грі “Жолоби і сходи”. Ми також часто грали в цю настільну гру, коли були дітьми. Гра, яку придумали в древній Індії, допомагає людям навчитися рахувати і дарує гострі відчуття від можливості піднятися по сходах та перемогти, швидше за інших діставшись до позначки 100. Але будьте обережні! Якщо ви приземлитесь на позначці 98, то скотитесь далеко вниз по жолобу, відтерміновуючи або навіть унеможливлюючи перемогу.
Допомагайте один одному
Баскетбольна команда університету Ферлі Дікінсона грала слабо. Коли гравці вийшли на майданчик, на трибунах глядачі почали глузувати з них. Всі чекали на розгром прямо в першій чверті, але команда змагалася з усієї сили. І тоді в залі раптом залунала їхня бойова пісня, хоча музикантів із собою вони не взяли. Оркестр Дейтонського університету вивчив пісню суперників за кілька хвилин до гри. Музиканти могли просто грати знайомі композиції, але вирішили таким чином підтримати гостей.
Навчаймось один в одного
Задовго до того, як Zoom став доступним інструментом спілкування, подруга попросила мене приєднатися до неї через відеодзвінок, щоб обговорити проєкт. З тону моїх електронних листів вона зрозуміла, що я була спантеличена, тому запропонувала знайти підлітка, який би допоміг мені налаштувати відеозв’язок.
Дякуймо Богу!
Після напруженої роботи в лікарні моя подруга поспішала додому, міркуючи, що приготувати на вечерю до того, як її чоловік також повернеться з роботи. У неділю вона приготувала курку, а в понеділок подала на стіл те, що залишилося від неї. У вівторок вона знову приготувала курку, але цього разу запечену. Прибувши додому, моя подруга знайшла в морозильній камері два шматки риби, однак знала, що рибне філе не було улюбленою стравою її чоловіка. Не знайшовши нічого іншого, вона вирішила, що приготує рибу.
Краса на пустирі
Одного вечора я помітила акуратні рядки на пустирі біля мого будинку. Кожен ряд містив маленькі зелені листочки, з яких визирали крихітні бутони. Наступного ранку я навіть зупинилась, коли побачила, що на ділянці проростають прекрасні червоні тюльпани.
Бур’яни клопоту
Посадивши кілька насінин у своєму дворі, я стала чекати на результати. Прочитавши, що насіння має зійти через десять-чотирнадцять днів, я часто перевіряла, поливаючи їх. Незабаром я побачила кілька зелених листочків, що пробивалися крізь ґрунт. Однак моя ілюзія швидко розвіялась, коли мій чоловік сказав, що то бур’яни. Він заохотив мене швидко вирвати їх, аби вони не заглушили рослини, які я намагалася виростити.
Відвага в Христі
На початку ХІХ століття Мері МакДауелл жила спокійним життям на відміну від тих, хто був пов’язаний зі складськими приміщеннями в Чикаго. Хоча її дім знаходився всього за двадцять миль від них, вона мало що знала про жахливі умови праці, які спонукали робітників складів виходити на страйки. Дізнавшись про труднощі, з якими стикалися вони та їхні родини, МакДауелл переїхала туди і жила серед них, виступаючи за поліпшення умов праці. Вона служила їхнім потребам, у тому числі навчала дітей у школі, що знаходилась в задній частині маленької крамниці.
Спонукання до молитви
Одного разу моя колега розповіла, як її молитовне життя покращилось завдяки нашому менеджеру. Я була вражена, думаючи, що, можливо, наш непростий керівник поділився з нею якимись духовними істинами і вплинув на те, як вона молиться. Втім я помилилась. Моя подруга продовжила пояснювати: “Кожного разу, як я бачу, що він наближається, я починаю молитись”. Її молитовне життя покращилося, бо вона більше молилася перед кожною розмовою з ним. Вона знала, що потребує Божої допомоги в складних робочих стосунках з керівником, і тому почала більше звертатися до Господа.
Вміння слухати
Близька подруга висувала проти мене суворі звинувачення. Моє серце було готове вирватися з грудей, і я вже відкрила рота, щоб спростувати її слова. Те, що я розмістила в інтернеті, не мало до неї жодного відношення, але вона чомусь взяла це близько до серця. Перш ніж почати говорити, я прошепотіла молитву. В душі настав спокій, і раптом я відчула біль, який ховався за її звинуваченнями. Стало ясно, що все серйозніше, ніж здавалося. Моїй подрузі було боляче, і бажання дати їй відсіч раптом зникло. Мені захотілося їй допомогти.
Божа мудрість рятує життя
Листоноша занепокоїлась, побачивши, що поштова скринька однієї з її клієнток переповнена. Вона знала, що літня жінка живе сама і зазвичай забирає пресу. Прийнявши мудре рішення, працівниця пошти розповіла про своє занепокоєння сусідам жінки. Виявилось, що в одного із них був запасний ключ від її будинку. Разом вони увійшли до помешкання літньої жінки і знайшли її лежачою на підлозі. Вона впала чотири дні тому і не могла встати, аби покликати когось на поміч. Мудрість, небайдужість та рішучість листоноші, ймовірно, врятували життя одинокої жінки.
Жити вірою
Під час нашої ранкової прогулянки берегом озера Мічиган сонце освітлювало воду під ідеальним кутом, створюючи вражаючий краєвид. Я попросила подругу зупинитися і почекати, поки я зроблю знімок. Яскраве сонце не дозволяло побачити зображення на екрані телефона. Однак, маючи певний досвід, я відчувала, що знімок буде чудовий. “Зараз нічого не видно, але такі фотографії завжди виходять гарними”, – сказала я подрузі.
Вибір
Через декілька тижнів після смерті близької подруги я розмовляла з її мамою. Я не наважувалась запитати, як у неї справи, бо вважала це недоречним, адже вона була в скорботі. Зрештою, я відкинула свої вагання і просто запитала, як вона тримається. І ось що вона сказала у відповідь: “Слухай, я обираю радість”.
Бог покриває гріх
Самотня мама в 1950-х роках влаштувалася працювати друкаркою. Проте була одна проблема: у неї траплялися друкарські помилки. Намагаючись знайти спосіб виправити свої помилки, вона винайшла те, що стало відомим як “рідкий папір” – білу рідину, коректор, для замазування друкарських помилок. Після висихання на пробілі можна було надрукувати правильну літеру, ніби ніякої помилки і не було.