Мир Вам!!!
Навіть не знаю, з чого почати листа… Перш за все, з сердечної подяки Богу і вам! Від щирого серця дякую за вашу працю, увагу, терпіння й участь! Нехай Господь виповнить всі ваші потреби! Дякую за літературу, яку надсилаєте мені.
Тепер трохи про себе. Мене звуть Фененко Дмитро Володимирович. Я інвалід III групи, тимчасово не працюю. Книгу “Хліб Наш Насущний” отримую з 2007 року і дуже радий, що пізнав Господа, бо Він є помічником у моєму житті. Минуло 9 років, як Господь знайшов мене, загубленого, втраченого, потопаючого в гріхах блудного сина. Ісус подарував мені віру, життя вічне, порятунок і простив мене.
Я народився і виріс у звичайній сім’ї. Батько перебував далеко від Бога, мама ходила до церкви у свята. Батьки були не надто забезпечені матеріально, але від щирого серця бажали допомогти мені краще влаштуватися в житті. А душа моя, створена для чистого і світлого, страждала, не знаходячи заспокоєння.
Все частіше стали турбувати думки, що так існувати більше не можна, треба звернутися до Того, Хто може змінити моє життя. І я почав шукати “свою” релігію. Відвідував православні храми, але не знаходив задоволення; вникав в східну мудрість, але результати були плачевними. Я кликав до Бога, просив Його змінити моє життя, але, здавалося, Він не чув моїх молитов.
Влітку 2004 року на євангелізаційному служінні в наметі пастор почав закликати до молитви покаяння. Коли я вийшов вперед, то не знав, якою молитвою розпочати своє покаяння і навернення до Бога. Я став подумки молитися в глибині серця: “Отче Небесний! Я звертаюся до Тебе від щирого серця. Прошу, Господи, прости всі мої гріхи. Помилуй мене, Боже, з великої милості Твоєї. Ісусе, я вірю, що Ти Син Божий, Який помер за мої гріхи і воскрес для мого виправдання, щоб я мав життя вічне. Ісусе, зайди в моє серце, обмий мене Своєю святою кров’ю, зціли і благослови мене! Я сповідую: Ти мій Господь і Спаситель назавжди. Молюсь в ім’я Отця, Сина і Святого Духа. Амінь”. Після того, як я вимовив цю молитву, в серці та в душі оселився чудовий спокій. Але я тоді ще не знав, що мого серця поступово торкається Бог. У той момент до мене підійшли лідери молодіжного служіння, подарували Новий Заповіт і запросили на служіння в церкву, але адреси молитовного будинку не сказали. І я почав читати Біблію. Хоча далеко не все в ній було ясно, я зміг зрозуміти, що необхідно відвідувати зібрання віруючих. Постало питання: “Куди йти?” Адже існує стільки конфесій, культів, лжерелігій. Як знайти правильний шлях? Зізнаюся, що не тільки страх потрапити не туди утримував мене від активних пошуків істини. Часто мною оволодівала лінь, небажання змінювати звичний спосіб життя. Але внутрішня боротьба не вщухала, а Бог, у Якого був для мене Свій дивний план, утримував мене і не давав зануритися в гріховне життя. Після цього я зрозумів, що немає більшої мудрості, ніж в Біблії, немає більшої сили, ніж в молитві.
В один прекрасний день Господь привів мене на молитовне служіння і звернув мою увагу на групу молодих людей. Вони розповідали про Бога, закликали звернутися до Нього за прощенням і оновленням. І я вимовив ще одну молитву покаяння. Потім мене запросили на богослужіння. Прийшовши туди, я відразу ж зрозумів: тут моє місце. Але відвідування церкви було недостатньо. Христос пропонував мені зробити наступний крок – повністю довірити Йому своє життя. І тоді я зважився і попросив Ісуса Христа стати господарем мого життя.
Після цього кроку я став відвідувати домашні молитовні групи, на яких ми розбираємо Біблію і разом з моїми новими друзями молимося про потреби один одного. Звершилося те, чого я так довго чекав і бажав! Христос змінив мене, подарував вічне життя з надлишком. Кожен день воно відкривається переді мною все новими гранями. Я ніколи не втомлюся дякувати Господу за чудовий план порятунку, за визволення моєї душі з царства зла.
Через книгу “Хліб Наш Насущний” Господь допоміг мені зрозуміти, що я Його боржник, і як Його діти трудяться по всьому світі, так і я повинен нести благу звістку про Царство Боже. Завжди радію, коли говорю невіруючим людям про спасаючу жертву Ісуса Христа. Коли я працював, то свідчив, молився за співробітників, роздавав Біблії і книги “Хліб Наш Насущний” іншим невіруючим людям. Дякувати Богу, двоє колег покаялися і прийняли Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем. Біблія завжди лежала на робочому столі. Мої начальники не забороняли її читати на роботі. Це Господь побудив їх серця, щоб Царство Боже поширювалося до краю землі, як каже Писання. І зараз продовжую свідчити своїм друзям, знайомим, родичам про спасіння і Божу любов.
Через короткі розповіді та приклади в книзі “Хліб Наш Насущний” Бог багато говорить людям. У читанні на кожен день я знаходжу підкріплення для свого духовного стану. Хотів висловити особливу подяку вам і Богу за річне видання книги “Хліб Наш Насущний”. Це не просто книга – це скарб від Бога. Вона мене завжди надихає на добрі справи та благовістя. З її допомогою я став більше спілкуватися з Небесним Отцем.
Нехай наш Спаситель благословляє і оберігає всіх, хто допомагає вам у виданні та розповсюдженні християнської літератури.
Я продовжую молитися за ваше служіння. Нехай береже Вас Господь!!!
Фененко Дмитро Володимирович, м. Полтава.