Цим свідоцтвом насамперед я хочу прославити мого Господа і Спасителя Ісуса Христа. Бог дав мені фізичне народження в 1973 і духовне народження в 1992. З Божим благословінням вже багато років я звершую служіння місіонера і пастора в селах Харківської області. Уже 20 років я йду по життю разом із моєю дружиною-християнкою Танею; разом виховуємо трьох дітей – Аню, Андрія та Машу. Я – щаслива людина, тому що Бог відкрився мені в Ісусі Христі, простив мої гріхи і подарував вічне життя. Бог дав мені пізнати справжню любов, ціль, надію, сенс і радість життя.
Мої батьки були інженерами. Всі рідні любили мене, а я їх. В школі навчався на “відмінно”, займався спортом. В погані компанії і на “дурні” подвиги мене не тягло. Здавалося б, по людським міркам, я повинен був бути щасливим, але…
Чим дорослішим я ставав, тим гостріше звучали питання: “В чому сенс життя? Для чого я живу? За яку твердиню можна буде утриматися в житті, якщо раптом прийдуть лихі часи, хвороби, втрати? Що після смерті?” Усе всередині протестувало проти думки, що одного разу мене “просто не стане”. Страх перед неминучою смертю, яка може настати раптово у будь-якому віці, отруював усю “радість життя”. Особливо, після трагічної смерті під колесами автомобіля мого найкращого друга-однокласника. На всі ці серйозні питання задовільних для мене відповідей на той час я не мав… Бувало, просинаюся вранці й думаю: “Навіщо мені вставати з ліжка, який сенс і яка ціль попереду?” “Треба ще вивчитися, мати гарну роботу, одружитися…” – приблизно так я надихав себе. Але коли мої батьки розлучилися в 1989 році, то і щодо “щасливого” сімейного життя моя впевненість похитнулася і з’явився ще один страх – невдале одруження.
Після успішного закінчення середньої школи, я поступив навчатися в Харківський авіаційний інститут на факультет конструювання та виробництва авіаційних двигунів. Дивлячись на найскладніші машини – двигуни, різні агрегати, літаки – я замислювався, що всю цю техніку придумали й зробили люди. А оточуючий мене світ набагато складніший і дивовижніший за будь-який людський витвір. Небо й Земля, космос, зірки, природа, тварини, рослини, людина… Звідки все це з’явилося? Бог! Він є! Він все це створив і керує цим. Він і “Генеральний конструктор”, і “Головний технолог”… Усе в природі має свій порядок і призначення. Це призначення є у Бога і для мене особисто. І якщо я дізнаюся про це і буду жити відповідно з “Божою інструкцією для людського життя”, то тоді й зможу прожити своє життя правильним і найкращим чином. Ще я чув про наближення “кінця світу” і про страшний суд. Я розумів, що моє життя не таке, як повинно бути перед Богом, і ніщо гарне мене не чекає при кінці світу і на суді Божому. Але який Бог і чого Він вимагає від людини, тоді я ще не знав.
Якось моя мама запитала в храмі: “Чому на іконах різні образи Матері Господа Ісуса Христа – хіба є декілька Марій?” “Звичайно, що одна, але являлася вона в різних образах”, – отримала вона тоді відповідь, але задумалась: щось тут не так… Духовні пошуки продовжувалися.
У 1992 році мою маму направили на перекваліфікацію. На тих курсах навчався один віруючий чоловік. Він багато свідчив про Господа і пропонував всім охочим християнську літературу. Моя мама взяла, і ми стали її читати. Я жадібно “ковтав” Новий Завіт. Вірив, що це – Божа Книга, і в ній я знайду відповіді на мої таємні питання про Бога, як догодити Йому і як жити правильно. Спочатку я думав, що головне – дізнатися про заповіді та виконувати їх. Але незабаром мене захопила сама особистість Сина Божого – Господа Ісуса Христа. Коли ж я прочитав в Євангелії про невинні страждання і смерть Господа на хресті, то не зміг стримати ридань перед Богом. “Господи, за що тебе так мучили лихі люди, а Ти не захистив Себе і не покарав їх?” “Через тебе!” – в думках моментально прийшла мені відповідь від Бога.
В той момент я уявив життя як складний лабіринт, в якому стіни вище мого зросту, і я абсолютно не знаю куди йти, а за будь-яким поворотом на мене може чекати смертельна пастка! Але бувши впевненим, що Господь з неба бачить все, я став на коліна у своїй кімнаті біля підвіконня і почав благати Бога: “Господи! Врятуй мене! Я заблукав у цьому житті й не знаю як жити далі. Я –грішник перед Тобою і заслуговую на смерть та пекло. Але я вірю, що Ісус Син Божий помер за мої гріхи і воскрес. Боже, я своє життя довіряю в Твої руки. Прошу, прости всі мої гріхи в ім’я Ісуса Христа, очисти мене, поведи мене по життю Твоїм праведним шляхом, спаси від пекла і приведи в Твоє Небесне Царство. Зроби мене такою людиною, якою хочеш бачити Ти!” І Господь почув мою молитву. З колін я встав втішеним. Я ніби фізично відчув, як Бог зняв з моєї душі тягар гріхів. Усередині з’явилася тверда рішучість, що з цього дня буду жити тільки з Господом, по Божій волі. Назад в мирське життя повертатися не хочу і не буду!
Потім я почав регулярно відвідувати церкву. Пізніше на заняттях для бажаючих прийняти святе водне хрещення мені подарували Біблію, мати і читати яку я так мріяв. Новий Завіт у мене вже був, а Біблій у той час ще не було в достатній кількості, як тепер. 17 липня 1993 року – незабутній для мене день – довгоочікуване водне хрещення. Я, моя мама і ще близько 70 людей дали обітницю Богу. Посмішка радості не сходила з мого обличчя весь день! Серце раділо! Страх перед смертю і невідомим майбутнім відступив, адже моє життя тепер в руках Небесного Отця, і я не піду з цієї землі раніше визначеного Ним часу; навіть волосся з моєї голови не впаде без Його відома! А в Небесах мені приготований Самим Ісусом Христом вічний дім, вічне життя – незрівнянно краще, ніж на землі.
За всі роки нашого християнського життя я і мої рідні не пошкодували ні про один день, прожитий з Богом. Жалкувати можна лише про життя без Господа! Зі вдячністю Богові ми тепер згадуємо, як Він через усі часи і обставини мудро вів нас по життю, багаторазово зберігаючи від смертельних небезпек і надсилаючи своєчасно все необхідне!
“Скуштуйте й побачте, який добрий Господь, блаженна людина, що надію на Нього кладе!” (Пс.33:9).
Олексій, Україна