Деяким малим дітям важко заснути вночі. Існують різні причини цього, але про одну з них повідомила моя маленька донька, коли одного вечора я вже збиралась залишити її спальню. “Я боюся темряви”, – сказала вона. Я даремно намагалася розвіяти її страхи, тому залишила нічне світло, щоб вона була впевнена, що в кімнаті немає ніяких привидів.

Я вже й забула про страхи своєї доньки, коли за кілька тижнів після того сталося, що мій чоловік поїхав у відрядження і не ночував вдома. Не встигла я вночі вмоститися у ліжку, як темрява навколо почала тиснути на мене. Потім мені почувся якийсь тихий шум, і я вскочила з ліжка! Включила світло, все обдивилась – нічого! Тільки тоді я зрозуміла почуття своєї доньки, коли побувала в її шкурі.

Ісус розуміє наші страхи й проблеми, тому що Сам жив на цій землі, як Людина, і зазнав всі ті негаразди, що й ми. Написано: “Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хоробами” (Іс. 53:3). Коли ми розказуємо Йому про свої проблеми, Він не відштовхує нас, не каже: “Ану перестань!” Він справді співчуває нам і зважає на наші негаразди. Усвідомлення того, що Ісус розуміє нас, якимсь чином розсіює те почуття самотності, що часто супроводжує нас у часи страждань. У найтемніші моменти нашого життя Він стає нашим світлом і спасінням.