Задзвенів будильник. Так ще рано, здається. А попереду дуже довгий день. Треба зробити купу роботи, є різні зустрічі, є люди, про яких треба попіклуватись – і ще багато чого іншого. Втім, я не один такий. Більшість людей щодня мчать від однієї справи до іншої. З цього приводу хтось дотепно зауважив: “Саме тому ми кажемо «людська раса»” (англійське “раса” має також значення “гонка”).

Коли учні повернулись зі своєї першої місіонерської подорожі, вони багато чого могли розповісти. Але євангеліст Марк не повідомляє про звіт їхньої праці; натомість звертає нашу увагу на турботу, що її виявив Ісус до Своїх учнів – звелів їм відпочити деякий час. “Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте” (Мр. 6:31).

Зрештою, ми справді спочиваємо душею лише тоді, коли усвідомлюємо Божу присутність і довіряємо Йому. Хоча й маємо серйозно ставитись до своїх обов’язків, потребуємо послабити хватку – не тримати ціпко у своїх руках кар’єрні, церковні та сімейні справи, а віддати те Богу з вірою. Маємо знаходити щодня час, щоб відійти від усіх відволікань, забути про метушню й напруженість і порозважати над чудесною Божою любов’ю, вірністю.

Отже, кожен із нас може зупинитись і перевести подих. Знайдіть справжній спочинок у Божій присутності!