З мого вікна дуже добре видно гору Серро-дель Боррего, що в перекладі означає “Овеча Гора”. Її висота 1700 метрів. У 1862 році французька армія вторглась у Мексику. Ворог став табором у центральному парку міста Орісаби, а мексиканська армія закріпилась на вершині гори. Однак мексиканський генерал не потурбувався про те, щоб поставити на вершині охорону. Коли мексиканські вояки спали, французи атакували і вбили 2 000 мексиканців.
Ця подія нагадала мені іншу гору – Оливну. І сад, що розташувався на її схилах. Там Ісус дорікав Своїм учням за те, що вони спали. “Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, бадьорий бо дух, але немічне тіло!” (Мр. 14:38).
Дуже легко “заснути”, ставши легковажними й необачними на християнському шляху. Спокуси вражають нас тоді, коли ми найбільш уразливі. Якщо не дбаємо про певні важливі сфери нашого духовного життя – такі, як молитва й читання Біблії, – то стаємо сонними, забуваємо про пильнування і стаємо легкою здобиччю нашого ворога, сатани (1 Петр. 5:8).
Тож потребуємо завжди пам’ятати про можливість диявольських нападів і молитись, щоб зберігати пильність. Якщо пильнуємо й молимося (за себе та інших), Дух Святий робить нас спроможними протистояти спокусам.