Під час одного християнського концерту мої думки були десь далеко – мені не давали спокою деякі життєві проблеми. Але, на щастя, ці сумні відволікання були нетривалі. Чудові слова одного гімну почали глибоко торкатися мого серця. Чоловічий хор а капела співав пісню: “Заспокойся, душе моя”. Сльози виступили на моїх очах, коли я слухав цей спів і думав про той мир, що його може дати лише Бог:
Заспокойся, душе моя, Бог на твоєму боці. Терпляче неси хрест смутку, болю й журби. Покладайся на Нього на кожному кроці, Він все виправить, зцілить – Він завжди вірний.
Коли Ісус засуджував за невірство міста, в котрих вчинив більшість Своїх чудес, Він знайшов водночас слова втіхи для тих, хто забажав би прийти до Нього з вірою (Мт. 11:20-24). “Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, – запрошував Він, – і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм” (Мт. 11:28-29).
Просто неймовірно! Тільки-но Ісус зробив жорстке звернення до тих, хто Його знехтував, і відразу ж відкрив Свої обійми для всіх тих, хто жадає миру і спокою в серці. Ісус – єдиний, Хто може заспокоїти змучену душу.
