Коли помер батько моєї подруги, під час поховального богослужіння хтось сказав їй: “До знайомства з Вашим батьком я ніколи не зустрічала людину, що отримувала б справжнє задоволення, допомагаючи іншим”. Батько моєї подруги служив людям, щиро сміявся, виявляв любов і робив незнайомців своїми друзями. Тож, після його смерті залишилась велика спадщина любові. На відміну від нього, рідна тітка моєї подруги (старша сестра її батька) вважала за спадщину свої надбання. Останні роки вона провела в турботах про те, хто захистить її родинні цінності та рідкісні книжки.

Своїм вченням і прикладом Ісус попереджав Своїх послідовників, щоб вони не накопичували багатство, а натомість рясно жертвували бідним і шукали скарбів, що не ржавіють і не псуються. “Бо де скарб ваш, – казав Він, – там буде й серце ваше! (Лк. 12:34).

Можливо, нам здається, що речі щось значать у житті. Але коли ламаються наші найкрутіші прикраси або коли десь забуваємо чи втрачаємо цінну річ, то починаємо розуміти, що саме стосунки з Господом (а не щось інше) приносять справжнє і тривале задоволення. Що саме проявлення любові та турботи до інших є тим скарбом, що ніколи не зів’яне і не загубиться.

Будемо просити Господа, щоб допоміг нам зрозуміти, що справді є цінним, і навчив понад усе шукати Його царство (Лк. 12:31).