Один мій знайомий має звичку просити у Бога знамення. Наприклад, він молиться: “Господи, якщо Ти хочеш, щоб я зробив «це», то, будь ласка, зроби «те» – і я буду впевнений, що це Твоя воля”.
Це, однак, створило дилему. Через таку позицію він прийшов до висновку, що має повернутись до своєї колишньої дівчини . Але вона переконана, що Бог цього не хоче.
Книжники та фарисеї також вимагали від Ісуса Христа ознак як доказів, що Він справді є Той, за кого Себе видає (Мт. 16:1). Але Ісус відказав їм: “Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть” (Мт. 16:4). Сувора відповідь Христа не була забороною шукати Божого керівництва, але звинувачувала тих лідерів за ігнорування чітких пророцтв Святого Письма, що вказували на Нього як на Месію.
Бог бажає, щоб у своїх молитвах ми шукали Його керівництва (Як. 1:5). Він дав нам для цього Святого Духа (Ів. 14:26) і Своє Слово (Пс. 118:105). Посилає наставників і мудрих лідерів. Нарешті, маємо приклад Самого Ісуса.
Це правильно – просити у Бога чіткого керівництва. Але не завжди Він відкриватиме нам Свою волю так, як ми очікуємо. Можливо, найголовніша цінність молитви полягає в тому, щоб все більше пізнавати Бога, Його характер, і поглиблювати стосунки з Ним.
