Уявіть собі двох дівчат-підлітків. Перша пашить здоров’ям, а друга ніколи не знала, що таке можливість самостійно пересуватись. У своїй інвалідній колясці вона (друга дівчинка) не лише стикається зі звичними емоційними проблемами, але й страждає від постійного болю, потерпає від різних труднощів.

Але ці дві дівчинки радісно посміхаються, коли зустрічаються. Вони щиро насолоджуються спілкуванням. Дві прекрасні дівчинки… Кожна з них дуже цінує цю дружбу.

Ісус приділяв багато часу й уваги тим людям, що мали проблеми схожі з тими, що має ця дівчинка в інвалідній колясці. То були нещасні, що з народження мали фізичні вади, або просто страждали через презирливе ставлення інших за тих чи інших причин. Одна “з таких осіб” навіть помазала ноги Ісуса миром, що викликало у фарисея велике обурення (Лк. 7:39). В іншому випадку одна жінка схожим чином виразила свою любов до Ісуса, і Він захистив її, кажучи: “Залишіть її! Чого прикрість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені” (Мр. 14:6).

Бог цінує кожну людину. Насправді, всі ми відчайдушно потребуємо Христової любові й прощення. Саме ця любов спонукала Його вмерти на хресті за всіх нас.

Давайте дивитись на людей Христовими очима – як на тих, хто створені за Божою подобою і варті Його любові.