Коли Джанет поїхала в одну заокеанську країну викладати в школі англійську мову, то потрапила в дуже пригнічену атмосферу. Люди просто виконували свою роботу – без радості, натхнення й ентузіазму. Ніхто нікому не допомагав, нікого не підбадьорював. Але Джанет була вдячна Богу за все, що Він вчинив для неї, тому виражала свою радість у всіх своїх діях. Вона посміхалась. Була до всіх приязною. Часто допомагала людям, забуваючи про себе. А ще наспівувала пісні та гімни.
Завдяки тому, що Джанет несла всім радість, атмосфера в школі почала змінюватись. Люди почали посміхатись і допомагати один одному. Коли до школи завітав ревізор і запитав директора, чому їхній учбовий заклад так відрізняється від інших, той, хоча й не був віруючим, відповів: “Ісус дає радість”. Джанет була переповнена радістю в Господі, тому ця радість виливалась на інших.
Євангеліст Лука повідомляє, що Бог послав ангела сповістити пастухам надзвичайну новину про народження Месії: новонароджена Дитина принесе всім людям “радість велику” (Лк. 2:10). Так воно і було.
Проминули століття, ця чудова новина звучить і до нас тепер. Тому ми, як Христові посланці, несемо радість цьому світу. Завдяки тому, що в нас живе Святий Дух, можемо продовжувати цю шляхетну практику: нести людям радість.
