Одного зимнього морозного ранку я вела доньку до школи. Нам було дуже весело від того, що ми споглядали, як наш подих створює пар. Ми сміялись з тих різних хмаринок, що вилітали з наших уст. Я сприймала той момент як дар, насолоджуючись життям і спілкуванням з донькою.
Наш подих, що є зазвичай невидимим, було видно завдяки холодному повітрю, і це спонукало мене подумати про Джерело нашого дихання й життя – про Господа нашого й Творця. Бо Він – Хто створив Адама з пороху земного і дунув в його ніздрі життя – дарує життя і нам, кожному створінню (Бут. 2:7). Все існує Ним – навіть кожний наш подих, який ми не помічаємо.
Існує загроза через сучасні технології та комфорт забути про те, звідки ми з’явились, і про те, що лише Бог дає всьому життя. Але коли зупиняємо шалений біг, щоб згадати, що Бог є наш Творець, це допомагає навчатись вдячності серед круговерті життєвої метушні. Це спонукає звертатись до Нього за допомогою, визнаючи смиренним, вдячним серцем, що Господь є джерелом нашого життя. Нехай із наших сердець виливається щира вдячність і впливає на інших людей, щоб вони також проймались подякою Господу за Його ласку та вірність.
