Британський письменник Ілвін Во своїми висловлюваннями виявляв чималі недоліки свого характеру. Зрештою цей романіст навернувся у християнство, але проблема залишалась. Якось одна жінка запитала його: “Містер Во, як ви можете так поводитись і називатись християнином?” “Мадам, – відповів письменник, – я справді буваю таким, як ви кажете. Але повірте, якщо б не моя релігія, мене навряд чи можна було б назвати людською істотою”.
Ілвін мав внутрішню боротьбу, яку апостол Павло описує словами: “Бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу” (Рим. 7:18). Він також каже: “А я тілесний, проданий під гріх” (Рим. 7:14). Далі апостол пояснює: “Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком, та бачу інший закон у членах своїх… Хто мене визволить від тіла цієї смерти?” (Рим. 7:22-24). Зрештою Павло радісно проголошує: “Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого” (Рим. 7:25).
Коли ми приходимо з вірою до Христа, визнаючи свої гріхи, то відразу стаємо новим творінням. Але наше духовне формування триває все життя. Як зазначає апостол Іван: “Ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що ми будемо. Та знаємо, що, коли з’явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є” (1 Ів. 3:2).
