Молодий Ісак Уоттс прийшов до висновку, що в його церкві дуже мало якісної музики. Батько Ісака закликав сина написати хороший твір – і юнак зробив. Гімн “Коли підводжу очі я на хрест” вважається найвеличнішим в англійській літературі. Він перекладений багатьма мовами світу. Автор уявляє, що він стоїть у підніжжя хреста.
Поглянь, з обличчя, рук і ніг Христових
Тече краплинами свята, невинна кров;
Там поєднались в колючках тернових
Безмірна мука і свята любов.
В цьому вірші сцена розп’яття постає як найбільш жахливий і водночас величний момент в історії людства. Ви добре вчините, якщо зупинитесь і подивитесь на Страждальця. Ось Син Божий, руки Якого пробиті цвяхами, докладає великих зусиль, щоб вдихнути повітря… Нарешті Господь Всесвіту являє Свою милість до Нього – забирає Його стомлений дух. Відразу земля починає тремтіти від землетрусу, а у храмі навпіл розривається товста завіса. Відкриваються могили, тіла спочилих святих воскресають і прямують до міста (Мт. 27:51-53). Всі ці події змусили центуріона визнати: “Він був справді Син Божий!” (Мт. 27:54).
“Хрест впорядковує всі цінності й скасовує всю марноту”, – було написано в одному коментарі на гімн Уоттса. Тому він і завершується словами: “Божа дивна любов потребує моєї душі, мого життя, мене всього”.
