“Були допущені помилки”, – сказав головний виконавчий директор під час обговорення незаконної діяльності, до якої була залучена його компанія. Він був сумним, але намагався вигородити себе.

Деякі “помилки” – дійсно помилки: поїхати у неправильному напрямку, забути поставити таймер, неправильно порахувати баланс на рахунку. Але якщо йдеться про навмисні вчинки, що виводять нас за межі правильного, морального, то Бог називає це гріхом. Коли Бог запитав Адама і Єву про причини непослуху, вони відразу почали звинувачувати одне одного (Бут. 3:8-13). Аарон теж не взяв на себе відповідальність, коли народ зробив у пустелі золотого тельця, щоб вклонятися йому. “І сказав я до них: Хто має золото, поздіймайте з себе. І дали вони мені, а я кинув його в огонь, і вийшло те теля”, – намагався виправдати він себе (Вих. 32:24).

Зазвичай набагато легше звинуватити когось, ніж визнати власну провину. Не менш небезпечно применшувати серйозність гріха, називаючи його просто “помилкою”.

Якщо ми беремо на себе відповідальність – тобто визнаємо свої гріхи і сповідуємо їх, – “Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої” (1 Ів. 1:9). Бог завжди пропонує Своїм дітям прощення й відновлення.