Наші автори

Переглянути усе
Cindy Hess Kasper

Сінді Хесс Каспер

Сінді Хесс Каспер вже понад 40 років несе служіння в “Хліб Наш Насущний” – в тому числі і в якості помічника редактора “Наша Щоденна Подорож”. Як досвідчена авторка, Сінді вже більше десяти років пише духовні статті для молоді. Вона є донькою Клер Хесс, головного редактора служіння “Хліб Наш Насущний” з великим стажем. Від нього вона спадкувала любов до співу і праці зі словами. Сінді та її чоловік Том мають трьох дорослих дітей і семеро онуків, спілкування з якими дарує їм велику насолоду.

Статті Сінді Хесс Каспер

Скарби небесні

Ще в дитинстві я та мої дві сестри любили сидіти, притулившись одна до одної, на кришці великої обшитої кедром скрині, яка належала нашій мамі. В ній вона зберігала наші вовняні светри та різні вишиванки, що залишилися від нашої бабусі. Мама дуже цінувала ці речі і сподівалася, що кедровий запах відганятиме міль.

Поки що до побачення

Прощаючись зі своєю внучкою Алісою, ми слідуємо вже звичній схемі: обхвачуємо одна одну руками і протягом двадцяти секунд показово плачемо й схлипуємо. Потім робимо крок назад і недбало кидаємо одна одній: “Бувай!” Розвертаємося і йдемо. Незважаючи на цю маленьку “прощальну виставу”, ми завжди впевнені, що незабаром побачимося.

Служити й приймати служіння

Мерилін хворіла вже багато тижнів, тому чимало людей намагались підбадьорити її у цей важкий час. “Як я віддячу їм за всю цю доброту?” – хвилювалась вона. Потім якось вона прочитала слова із однієї молитовної карточки: “Молюсь, щоб інші навчились смиренню, яке дозволяє не лише служити іншим, але й приймати служіння від інших”. Мерилін раптово зрозуміла, що немає ніякої потреби “компенсувати” доброту добротою; потрібно лише бути вдячною, дозволяючи іншим відчувати радість служіння.

Зростання потребує часу

У перший день перебування в підготовчій школі Шарлоту попросили намалювати саму себе. Її “шедевр” був дуже примітивним: овал тулуба, голови, два кружечки для очей. Коли ж в останній день навчання у підготовчій школі її знову попросили намалювати себе, то на малюнку можна було побачити маленьку дівчинку в кольоровій сукні з посмішкою на обличчі; гарні руді локони спадали на плечі. Таке просте шкільне завдання ставило за мету продемонструвати, як час впливає на розвиток дитини.

Щоденна молитва

Автор та виконавець Роберт Гамлет написав пісню “Леді, яка молиться за мене” на честь своєї матері, яка колись взяла за правило молитися за своїх хлопчиків щоранку перед тим, як вони йшли до автобусної зупинки. Сталося, що одна молода мати, почувши цю пісню, вирішила наслідувати цей приклад. Результат був дуже несподіваний і зворушливий! Виряджаючи сина, вона почала молитися за нього. А через п’ять хвилин він повернувся… з групою дітей, яких привів від автобусної зупинки. Жінка спантеличено запитала, що сталося. “Їхні мами ніколи не моляться за них”, – пояснив її маленький син.

Якби тільки…

Коли ми виїжджали з автостоянки, мій чоловік пригальмував, щоб пропустити молоду дівчину на велосипеді. Том кивнув їй – мовляв, їдь першою, – і вона, посміхнувшись і махнувши рукою, поїхала далі. А через декілька секунд водій позашляховика, не глянувши у вікно, відкрив двері і збив велосипедистку. Вона впала на асфальт. Її ноги кровоточили. Дівчина плакала, дивлячись на свій погнутий велосипед.

За кадром

Голлівудські музичні фільми були дуже популярні в 50-х і 60-х роках. Особливе враження справляли три актриси: Одрі Хепберн, Наталі Вуд і Дебора Керр. Величезну роль у їхній популярності відігравав спів, але актриси не співали. Їх роль озвучувала Марні Ніксон – жінка, чий внесок протягом багатьох років не визнавався взагалі. Вона завжди залишалася за кадром.

Ідеальний татко

Мій татко якось зізнався мені: “Коли ти була маленькою, я рідко бував вдома”.

Стан серця

Я помітила, що коли мій чоловік грає на губній гармошці в групі прославлення, то інколи заплющує очі. Він каже, що це допомагає йому зосередитись, щоб найкраще звучав загальний спів і найкраще прославлявся Бог.

Коли настає ранок

Вже було дуже пізно, коли ми зупинились на ніч в маленькому сільському готелі неподалік від Мюнхена. Нам сподобалось, що в затишному номері був балкон, хоча надворі нічого не було видно через темряву й густий туман. Але коли за кілька годин почало сходити сонце, туман почав розсіюватись. Ми побачили те, що було сховане від наших очей під саваном ночі. Цілковито ідилічна картина: мирні пасовиська з зеленою соковитою травою, отари овець, що паслися з маленькими дзвониками на шиях, великі білі хмари на небі, що виглядали немов ті ж самі вівці – величезні пухнасті вівці!