Наші автори

Переглянути усе
Cindy Hess Kasper

Сінді Хесс Каспер

Сінді Хесс Каспер вже понад 40 років несе служіння в “Хліб Наш Насущний” – в тому числі і в якості помічника редактора “Наша Щоденна Подорож”. Як досвідчена авторка, Сінді вже більше десяти років пише духовні статті для молоді. Вона є донькою Клер Хесс, головного редактора служіння “Хліб Наш Насущний” з великим стажем. Від нього вона спадкувала любов до співу і праці зі словами. Сінді та її чоловік Том мають трьох дорослих дітей і семеро онуків, спілкування з якими дарує їм велику насолоду.

Статті Сінді Хесс Каспер

Легко обплутаний

Багато років тому солдати, воюючи в задушливих джунглях, стикалися з серйозною проблемою. До їхніх тіл та споряджень раптово чіплялася повзуча колюча рослина, і вони потрапляли в пастку. Чим більше вони намагалися звільнитися, тим більше їх обплутувала рослина. Солдати назвали цю рослину лозою “зачекай хвилину”, бо, потрапивши в пастку і не в змозі рухатися далі, вони мали кликати інших членів команди: “Ей, зачекайте хвилину, я застряг!”

З’їж і повтори

Коли Керрі і Пол одружились, ніхто з них не вмів готувати. Якось ввечері Керрі вирішила приготувати спагеті, але зварила стільки, що подружжя наступного дня знову вечеряло ними. На третій день готувати вирішив Пол. Він подвоїв порцію макаронів і соусу, сподіваючись, що великої каструлі вистачить і на вихідні. Проте, коли подружжя сіло вечеряти, Керрі зізналася: “Мені вже набридло їсти спагеті”.

За межами сусідства

Влітку 2017 року ураган “Харві” забрав багато життів і спричинив значні руйнування на побережжі Мексиканської затоки в США. Люди зі всієї країни забезпечували потерпілих їжею, водою, одягом і притулком.

Сховатися від шуму

Кілька років тому президент одного коледжу запропонувала студентам приєднатися до її наміру зробити один “вечір відключення зв’язку”. Хоча студенти погодились, проте не з великим бажанням залишали свої телефони, йдучи на студентське богослужіння. Протягом години вони сиділи тихо на богослужінні, що складалося з музики та молитов. Потім один зі студенів описав цей досвід “як чудову можливість заспокоїтися… в місці, де можна відключитися від зайвого шуму”.

Кому належить слава

На початку 1960-х набули популярності незвичні картини Маргарет Кін, що зображували людей або тварин із великими сумними очима. Деякі вважали ці малюнки позбавленими смаку. Іншим вони подобались. Чоловік Маргарет почав робити на цьому бізнес, і пара досягла значного фінансового успіху. Але на малюнках не було підпису Маргарет − її чоловік видавав картини за свої. Жінка боялася публічно розповідати про цей обман до моменту розлучення. Щоб з’ясувати, хто справжній художник, Маргарет потрібно було розмалювати залу в суді.

Безпечне місце

Першим місцем моєї роботи був фаст-фуд ресторан. Якось в неділю ввечері один парубок довго вештався у ресторані, а потім запитав мене, коли я закінчую роботу. Мені стало не по собі. Через деякий час він замовив смажену картоплю, потім якийсь напій, щоб менеджер не мав приводу його вигнати. Хоча я жила відносно недалеко, проте мені було страшнувато йти самій додому через пустир. Опівночі я пішла до офісу, щоб зателефонувати додому. Мій тато, не вагаючись ані секунди, вискочив із теплого ліжка і за п’ять хвилин вже був біля мене, щоб відвести додому.

Скарби небесні

Ще в дитинстві я та мої дві сестри любили сидіти, притулившись одна до одної, на кришці великої обшитої кедром скрині, яка належала нашій мамі. В ній вона зберігала наші вовняні светри та різні вишиванки, що залишилися від нашої бабусі. Мама дуже цінувала ці речі і сподівалася, що кедровий запах відганятиме міль.

Поки що до побачення

Прощаючись зі своєю внучкою Алісою, ми слідуємо вже звичній схемі: обхвачуємо одна одну руками і протягом двадцяти секунд показово плачемо й схлипуємо. Потім робимо крок назад і недбало кидаємо одна одній: “Бувай!” Розвертаємося і йдемо. Незважаючи на цю маленьку “прощальну виставу”, ми завжди впевнені, що незабаром побачимося.

Служити й приймати служіння

Мерилін хворіла вже багато тижнів, тому чимало людей намагались підбадьорити її у цей важкий час. “Як я віддячу їм за всю цю доброту?” – хвилювалась вона. Потім якось вона прочитала слова із однієї молитовної карточки: “Молюсь, щоб інші навчились смиренню, яке дозволяє не лише служити іншим, але й приймати служіння від інших”. Мерилін раптово зрозуміла, що немає ніякої потреби “компенсувати” доброту добротою; потрібно лише бути вдячною, дозволяючи іншим відчувати радість служіння.

Зростання потребує часу

У перший день перебування в підготовчій школі Шарлоту попросили намалювати саму себе. Її “шедевр” був дуже примітивним: овал тулуба, голови, два кружечки для очей. Коли ж в останній день навчання у підготовчій школі її знову попросили намалювати себе, то на малюнку можна було побачити маленьку дівчинку в кольоровій сукні з посмішкою на обличчі; гарні руді локони спадали на плечі. Таке просте шкільне завдання ставило за мету продемонструвати, як час впливає на розвиток дитини.