Коли одна подруга зрадила мене, я розуміла, що маю простити її. Але не була впевнена, що зможу це зробити. ЇЇ слова дуже сильно ранили моє серце. Я була приголомшена й сердита. Хоча ми обговорили все, і я сказала їй, що пробачаю, я відчувала в душі біль щоразу, як бачила її. Я усвідомлювала, що все ще тримаю в серці щось схоже на образу. Проте одного дня Бог відповів на мої молитви і допоміг цілковито простити її. Я отримала справжню свободу.
Прощення – то стержень християнської віри. Наш Спаситель дарує прощення, хоча й постраждав на хресті. Ісус любив тих, хто вбивали в Нього цвяхи. Він молив Свого Отця, щоб пробачив їх, бо вони не знали, що роблять. Там, на хресті, Він не тримав у серці гіркоти або гніву. Він явив натомість ласку й любов тим, хто заподіяли Йому великі страждання й смерть.
Сьогодні найкращий час згадати перед Богом тих людей, яких, можливо, маємо простити, якщо справді хочемо наслідувати приклад Господа Ісуса Христа: любити тих, хто заподіює нам зло. Господь прийде нам на поміч – навіть тоді, коли нам здаватиметься, що для прощення потрібно буде дуже багато часу. Якщо прощаємо інших, то цим звільняємося від отрути злопам’ятства.
