Я стояв перед людьми в маленькій ямайській церкві під час богослужіння і сказав їм, намагаючись найкраще передати місцевий діалект, три слова: “Ва Гван, Ямайка?” Люди відреагували ще більш позитивно, ніж я очікував, – посмішки, гучні оплески, радісні вигуки.

Я сказав насправді просте, стандартне привітання місцевою мовою (як справи?), але люди почули дещо більше: “Я справді опікуюсь вами, тому й намагаюсь говорити вашою мовою”. Звісно, я не знав їхньої мови достатньо добре, щоб продовжувати проповідь їх мовою, але двері до їхніх сердець вже були відчинені.

Коли апостол Павло стояв перед натовпом в Афінах, то дав слухачам зрозуміти, що обізнаний з їхньою культурою. Він також зазначив, що натикнувся на жертовник “незнаному Богу”, і процитував одного з їхніх поетів. Звісно, не всі повірили істині про воскресіння, що про неї проповідував Павло, але деякі виявили бажання ще раз послухати про це (Дії 17:32).

Якщо бажаємо ефективно бесідувати з іншими про Ісуса, то потрібно щось робити для входження в життя людей – наприклад, вчити їхню мову. Такі зусилля відкривають двері для ефективного проголошення Благої Звістки (1 Кор. 9:20-23).

Знайшовши їхнє “Ва Гван”, зможете краще розповісти їм про те, що Бог вчинив у вашому житті.