Поет Самуель Фосс в одному зі своїх віршів написав: “Біля дороги хочу жити, щоб бути другом простих людей”. Ось ким і я хочу бути: другом людей. Хочу жити біля дороги, чекаючи на втомлених подорожуючих. Хочу шукати тих, кого скривдили, побили – хто несе тягар зраненого, розчарованого серця. Бажаю годувати таких, підбадьорювати втішним словом, щоб могли продовжувати свою путь. Можливо, я не зможу вирішити їхніх проблем, зцілити їх, але я принаймні можу в чомусь стати для них благословенням.
Мелхиседек – цар Салиму і священик Бога Всевишнього – благословив Авраама хлібом та вином, коли той повертався з війни (Бут. 14). Маємо розуміти, що “благословення” – це дещо більше, ніж ввічливе “будьте здорові”, коли хтось чихає. Найбільше благословення для людей – це коли ми приводимо їх до Того, Хто є джерелом всякого благословення. Мелхиседек, благословляючи Авраама, сказав: “Благословенний Аврам від Бога Всевишнього, що створив небо й землю” (Бут. 14:19).
Ми можемо благословляти інших своїми молитвами – можемо приводити їх із собою до престолу благодаті для отримання “своєчасної допомоги” (Євр. 4:16). Ми не завжди спроможні змінити обставини людей, але можемо вказати їм на Бога. Ось що таке справжній друг.
