Коли я відвідала один музей у Чикаго, то побачила оригінальну фреску “крокуючого вавилонського лева”. Лев на цьому настінному малюнку мав крила і надзвичайно лютий вираз обличчя. Символізуючи Іштар – вавилонську богиню любові та війни, – цей лев був одним із 120 схожих левів, що були розташовані уздовж вавилонської дороги у 604–562 роках до Р.Х.

Історики кажуть, що після захоплення вавилонянами Єрусалиму єврейські бранці бачили цих левів (в період царювання Навуходоносора). Вони припускають, що, можливо, деякі зневірені ізраїльтяни вірили, що Іштар таки перемогла Бога Ізраїлева.

Серед єврейських полонених був і Даниїл, хто не розділяв цих поглядів (що з’явились у деяких його співвітчизників). Він залишався твердим у своїх поглядах на Бога, у своїй відданості Йому. Тому він тричі на день молився – навіть при відкритих вікнах, хоча знав, що за це може потрапити до лев’ячої ями. Коли ж Бог врятував Даниїла від цих голодних хижаків, цар Дарій сказав: “Він Бог Живий і існує повіки… Він рятує та визволяє” (Дан. 6:26-27). Завдяки своїй вірності Богу, Даниїл зміг впливати на вавилонських самодержців.

Якщо ми залишатимемося вірними Богу, незважаючи на будь-який тиск або розчарування, то зможемо надихати інших віддавати Йому славу.