Слово “дисфункція” часто використовується у медицині і техніці. Але інколи його використовують стосовно людей, сімей, стосунків, організацій і навіть урядів. Цей термін вказує на відмову чи поломку – на те, що щось не працює належним чином, не функціонує згідно зі своїм призначенням.

Своє Послання до римлян апостол Павло починає з описання духовної “дисфункції” всього людства (Рим. 1:18-32). Всі ми належимо до цієї спільноти бунтівників, бо “всі згрішили, і позбавлені Божої слави” (Рим. 3:12, 23).

Добра новина, однак, полягає в тому, що всі віруючі “дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі… через віру” (Рим. 3:24-25). Коли ми запрошуємо Христа в своє життя, приймаємо дар прощення й нове життя, то стаємо на шлях становлення нової людини – такої, якою Бог нас задумав, коли творив. Ми не відразу стаємо досконалими. Але більше не залишаємося негідними; “дисфункція” поступово усувається.

Через Святого Духа ми отримуємо щоденно достатньо духовної сили, щоб славити Бога в усьому, що кажемо й робимо – щоб “відкинути… старого чоловіка… та відновлятися духом вашого розуму, і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у справедливості й святості правди” (Еф. 4:22-24).