“Ми там побачимо зміїв?” − запитав у нас Аллан, маленький сусідський хлопчик, що пішов разом із нами в похід уздовж річки неподалік від нашого дому.

“Ми ще ніколи не бачили їх, – відповів я. – Але все може бути! Отже, давайте помолимося, щоб Господь зберіг нас”. Ми зупинились, помолились і пішли далі. Раптом моя дружина Кері зробила швидкий крок назад. Вона ледве не наступила на мідноголову гадюку, що, наполовину згорнувшись, лежала попереду на стежині. Ми відійшли від змії подалі й дочекались, коли вона поповзла зі шляху. Потім подякували Богу, що з нами нічого поганого не трапилось. Я вірю, що через питання Аллана Бог приготував нас до зустрічі з гадюкою.

Коли я згадав цей інцидент, то подумав про важливість слів Давида: “Пошукуйте Господа й силу Його, лице Його завжди шукайте!” (1 Хр. 16:11). Цей гімн нагадував народу про Божу вірність протягом всієї буремної історії Ізраїлю. Він закликав хвалити Господа й промовляти до Нього (1 Хр. 16:35).

Але що значить “шукати лице” Бога? Маємо серцем линути до Нього навіть в побутових моментах. Інколи Бог відповідає на наші молитви не так, як нам би того хотілося, але наш Добрий Пастир спрямує наші кроки і ніколи не позбавить нас Своєї милості, сили й любові. Давайте ж завжди пам’ятати про свою залежність від Нього.