Наші автори

Переглянути усе
James Banks

Джеймс Бенкс

Д-р Джеймс має дружину і двох дорослих дітей. Він живе в містечку Дарем (Північна Кароліна), де несе служіння пастора в Церкві Миру. Він є автором книг “Втрачене мистецтво загальної молитви”, “Молимося Біблійними молитвами”, “Молитви за важких підлітків” і “Молитви за дітей”.

Статті Джеймс Бенкс

Бог справедливості

Вона ймовірно була найбільшою “коровою відбувайлом” в історії. Невідомо, як її звали, однак корову місіс О’Лірі звинуватили у спричиненні Великої чиказької пожежі в 1871 році, через яку без даху над головою залишився кожний третій мешканець міста. Через сильний вітер, що дув поміж дерев’яних споруд, вогонь палав три дні, забравши життя близько трьохсот людей.

Чи варте воно?

Під час повстання Сімба в 1964 році в Конго бунтівники взяли в полон Хелен Розвере, англійську місіонерку-лікарку. У полоні вона зазнала жахливого насилля з боку викрадачів. У наступні дні вона задавала собі лише одне питання: “Чи варто було служити?”

Твердий ґрунт і ніжна милість

Коли Джеймсу було всього шість років, його старший брат Девід трагічно загинув на льодовому катку. Це сталося за день до чотирнадцятиріччя Девіда. Наступні роки Джеймс всіляко намагався утішити свою матір Маргарет, яка в глибокій скорботі іноді нагадувала собі, що її старший син ніколи не зазнає труднощів дорослого життя. Десятиліттями пізніше ця думка надихне Джеймса Баррі на створення улюбленого дитячого персонажа Пітера Пена, який ніколи так і не став дорослим. Як квітка пробивається крізь асфальт, так і добро з’являється навіть через твердий ґрунт немислимого болю.

Притулок для знехтуваних

Джордж Уайтфілд (1714–1770) був одним із найбільш обдарованих та ефективних проповідників, який привів до віри в Ісуса тисячі людей. Втім його дії викликали неоднозначну реакцію. Іноді його звичай проповідувати просто неба (щоб збирати великі натовпи) зазнавав критики з боку тих, хто сумнівався в щирості його мотивів і вважав, що проповідувати треба лише в церковній будівлі. В епітафії на могилі Уайтфілда відображена його відповідь критикам: “Я терпляче чекаю на судний день, коли всім буде показаний мій характер. Я хочу, аби після моєї смерті на моїй могилі було написано наступне: «Тут лежить Джордж Уайтфілд. Яким він був – покаже великий день»”.

Збережені

Готуючи земельну ділянку до висаджування весняних рослин, я взявся виривати бур’яни. Вирвавши одне стебло, я відскочив у бік! Під бур’яном сховалася отруйна змія – щитомордник. Якби я взяв трішки нижче, то помилково б схопив її. Вирвавши засохлу рослину, я одразу побачив її кольорове забарвлення; змія лежала прямо в бур’янах між моїми ногами.

Очікуючи на благословіння

В популярному ресторані Бангкока можна скуштувати суп з бульйону, який готують вже протягом сорока п’яти років. Метод приготування їжі, відомий як “вічне упрівання”, бере початок ще із середньовічних часів. Іноді “залишки їжі” через декілька днів стають тільки смачнішими; так і завдяки постійному додаванню в бульйон свіжих інгредієнтів змішуються та утворюються унікальні смаки. Ресторан отримав численні нагороди за найсмачніший бульйон в Таїланді.

Божі сліди

“Я знаю, де живе Бог”, – сказав моїй дружині Кері наш чотирирічний онук. “І де?” – з цікавістю запитала вона. “Він живе в лісі біля нашого дому”, – відповів малюк.

Бог невидимих

“Іноді я почуваюся, наче невидимка, а так хочеться, щоб Бог мене використав”.

Коли настає мир

Це сталося в холодний Різдвяний Святвечір 1914 року в Бельгії. З окопів, у яких сиділи солдати, почав лунати спів. Спочатку слова гімну “Тиха ніч, дивна ніч” звучали німецькою мовою, а потім – англійською. Солдати, які раніше стріляли один в одного, склали зброю і вийшли з окопів, щоб на буферній зоні потиснути один одному руки, привітати з Різдвом і пригостити своїми їстівними припасами. Не стріляли солдати і наступного дня. Вони просто спілкувалися, сміялися і навіть провели кілька футбольних матчів.

Різдвяна присутність

“Нечутно й невидимо, посеред шуму, бур та гроз, готовим Господа прийняти з’являється Христос”. Ці рядки з улюбленого гімну Філліпса Брукса “О, мале місто Віфлеєм!” вказують на суть Різдва. Ісус Христос прийшов у грішний світ, аби врятувати нас від гріха і всім віруючим у Нього дарувати нові й важливі стосунки з Богом.

Бог усе чує

Одна з найдовших зафіксованих в історії поштових затримок сягнула вісімдесят дев’ять років. У 2008 році громадянка Англії отримала запрошення на вечірку, що було відправлене в 1919 році колишньому мешканцю її будинку. Запрошення було доставлене Королівською поштою, втім причина такої тривалої затримки залишається таємницею.

Слухати поза зорями

Уявіть життя без мобільних телефонів, Wi-Fi, GPS, Bluetooth або мікрохвильових печей. Саме таким є життя у маленькому містечку Грін-Бенк у Західній Віргінії, яке назвали “найтихішим містом Америки”. У цьому місті розташована обсерваторія Грін-Бенк– найбільший у світі параболічний радіотелескоп. Телескоп потребує “тиші”, щоб “слухати” природні радіохвилі, створені рухом пульсарів і галактик у відкритому космосі. Площа поверхні телескопа більша за футбольне поле, і він розташований у центрі Національної зони “радіотиші” – території, площею у 13 000 квадратних миль, яка має запобігати будь-якому електронному втручанню у надчутливий прилад.

Любов через молитву

“За мене й досі моляться?” Таким було одне з перших питань, які місіонер задавав своїй дружині кожного разу, як вона приходила до нього у в’язницю. Його несправедливо звинуватили та на два роки ув’язнили за віру. Через погані умови та вороже ставлення у в’язниці його життя часто перебувало в небезпеці, тому віруючі в усьому світі щиро за нього молилися. Місіонер хотів бути впевненим, що вони не перестали молитися, бо він вірив, що Бог дієвим чином використовував їхні молитви.

Найбільша хвиля

Людям подобається утворювати “хвилю”. На спортивних змаганнях і концертах в усьому світі “хвиля” починається з декількох людей, які встають і піднімають руки. За мить ці рухи повторюють ті, хто сидять поруч із ними. Метою цього дійства є створення єдиного плавного руху, який тягнеться через увесь стадіон. Коли цей рух досягає кінця, ті, хто його почав, усміхаються, радіють і починають нову “хвилю”.

Життя з метою

“Ми їдемо у відпустку!” – із запалом промовила моя дружина нашому трирічному внуку Остіну, коли ми від’їхали від дому. Маленький Остін замислено подивився на неї і відповів: “Я не їду у відпустку. Я їду на місію!”