Я дивилась у вікно і милувалась співом птахів та тим, як вітер ніжно колихає гілки дерев. Наші сусіди нещодавно зібрали урожай зернових культур, і тепер поле було вкрите тюками соломи. На фоні яскраво синього неба було добре видно білі купчасті хмари.
Я насолоджувалась “шматочком раю” – заважав лише гуркіт машин, що проїжджали повз наш будинок, і легкий біль у шиї. Я використала слово “рай” умовно, тому що наш світ більше не є тим прекрасним і довершеним місцем, як колись. Після того, як перші люди згрішили, їх вигнали з Едемського раю. Земля стала “проклятою” (Бут. 3). З тих пір земля і все, що на ній, перебуває в “неволі тління”. Страждання, хвороби й смерть – все це результат гріхопадіння людства (Рим. 8:18-23).
Але Бог робить все нове. Одного дня Він перебуватиме серед Свого народу в новому, відновленому Всесвіті. Йдеться про “небо нове й нову землю”, де “ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!” (Об. 21:1-4). А поки що можемо насолоджуватися тими яскравими моментами, коли нам являється чудова й велична краса, від якої перехоплює подих. Краса природи, яку ми бачимо навколо, є лише маленьким проблиском того раю, в якому колись будемо жити.
