Після того, як я накинулась на свого чоловіка з образливими словами, Дух Святий вказав мені на біблійні вірші, що викривали мою гріховну поведінку. Чи була та дрібна причина, що зачіпала моє самолюбство, вартою того, щоб я руйнувала свій шлюб і виявляла непослух Богу? Звичайно, ні! Але на той момент, коли я просила пробачення у Господа і свого чоловіка, я вже нанесла коханій людині болючі рани.
В історії Ізраїлю були часи, коли нація знаходилась у такому ж бунтівному стані. Після смерті Мойсея у Землю Обітовану євреїв увів Ісус Навин. Під його керівництвом ізраїльтяни служили Господу (Суд. 2:7). Але після смерті Ісуса Навина й після того, як проминуло наступне покоління, ізраїльтяни забули Бога і Його чини (Суд. 2:10). Вони відмовилися від благочестивого лідерства і вибрали гріх (Суд. 2:11-15).
Ситуація трішки виправилась, коли Господь почав поставляти народу суддів (Суд. 2:16-18), що виконували функції царів. Але коли той чи інший суддя вмирав, ізраїльтяни знову повертались до бунтарства проти Бога. Життя за принципом “мені ніхто не указ” зрештою призвело до спустошливих наслідків (Суд. 2:19-22). Але нам не потрібно йти цим шляхом. Ми можемо скоритись суверенній волі вічного Царя – Ісуса, Яким створені, щоб за Ним слідувати. Він є наш Суддя і Цар.
