Під час Олімпійських ігор в Ріо-де-Жанейро у 2016 році увагу всього світу привернули дві легкоатлетки на п’ятикілометровій дистанції. Новозеландка Ніккі Гамблін і американка Еббі Д’агостіно випадково зіткнулись і впали. Еббі швидко піднялася, але відразу ж зупинилася, щоб допомогти суперниці підвестись. Через кілька секунд вони продовжили біг. Аж тут Еббі почала шкутильгати, бо пошкодила ногу через падіння. Тепер настала черга для Ніккі зупинитись і допомогти суперниці. Коли Еббі нарешті дошкутильгала до фінішної смуги, на неї там вже з обіймами чекала Ніккі. Яка чудова картина взаємної допомоги і підбадьорення!
Цей випадок нагадав мені текст із Біблії: “Краще двом, як одному… і якби вони впали, підійме одне свого друга! Та горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його” (Екл. 4:9-10). Ми повинні допомагати один одному, тому що звершуємо життєві перегони не як суперники, а як члени однієї команди. Будуть випадки, коли хтось із нас почне шкутильгати і потребуватиме когось, щоб допоміг підвестись. Всі ми потребуємо в такий момент, щоб хтось підбадьорював нас своїми молитвами, своєю присутністю.
Непотрібно долати духовні перегони самотужки. Чи спонукає вас Бог допомогти комусь? Відгукніться на цей заклик. Давайте разом дістанемося фінішу!
