У листопаді 2015 року лікарі сказали, що мені потрібно робити операцію на відкритому серці. Приголомшений, я, звісно, почав думати про смерть. Чи потрібно мені з кимось помиритися? Чи існують якісь фінансові питання, що потребують вирішення? І навіть якщо операція буде вдалою, пройдуть цілі місяці, поки я знову почну працювати. Тому яку роботу потрібно зробити наперед? Це був час, коли потрібно було і молитись, і діяти. Але я не міг ані молитись, ані діяти.
Моє тіло настільки ослабло, що я не міг робити навіть найпростіші речі. Але, можливо, найбільш дивним було те, що коли я пробував молитися, мої думки відносили мене кудись далеко. Це дуже мене засмучувало. Я не міг навіть просити, щоб Господь продовжив моє життя!
Зрештою я згадав, що для такого випадку, в якому я опинився, Він приготував дві речі: молитва Святого Духа за нас – коли ми не можемо молитись (Рим. 8:26), і молитва інших за нас (Як. 5:16; Гал. 6:2). Яка то втіха знати, що Святий Дух підіймає мої молитви до престолу Отця! Як приємно чути від друзів та рідних, що вони моляться за мене! А ще, коли мої друзі й рідні питали про що саме їм молитись, мої відповіді Бог сприймав як молитви до Нього.
Яка це радість в часи тривоги згадати, що Бог чує наше серце, навіть коли, здається, ми неспроможні молитися до Нього.
