Статтю Джейн Йолен “Стати анонімом” я ще багато років тому вирізала з газети “Письменник”. Цю вирізку я часто читала, через що вона вже доволі потерта і пом’ята. “Найкращі автори, – стверджувала Джейн, – це насправді ті, які в глибині душі прагнуть анонімності (щоб у рядку, де мають стояти їхні прізвища, було пусто). Вони розуміють, що найголовніше – то історія, а не розповідач історії”.

Наша історія – це розповідь про Ісуса і Спасителя, Хто віддав за нас Своє життя. Разом з іншими віруючими ми живемо для Нього і розповідаємо іншим про Його любов.

У Посланні до римлян апостол Павло вказує на любов та смирення, які мають характеризувати наші взаємовідносини як послідовників Ісуса. “Кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив, – навчає апостол. – Любіть один одного братньою любов’ю; випереджайте один одного пошаною!” ( Римлян 12:3,10).

Гордість через колишні досягнення може заважати нам бачити дари інших людей. Зарозумілість може отруїти майбутнє.

Місія Івана Хрестителя полягала в тому, щоб приготувати шлях для Ісуса, тому він сказав: “Він має рости, я ж − маліти” ( Ів. 3:30).

Цей принцип корисний для нас усіх.