“Як ви можете бути такими добрими до мене, якщо навіть не знаєте мене?”
Зробивши кілька хибних кроків, Лінда зрештою опинилась у в’язниці, та ще й в іншій країні. Шість років вона провела за ґратами, а коли її звільнили, не мала куди піти. Здавалося, що життя скінчилося! Поки її родина збирала гроші на квиток додому, одна ласкава подружня пара запропонувала їй дах над головою, їжу та іншу поміч. Лінда була настільки зворушена їхньою добротою, що залюбки слухала їх, коли вони ділились із нею Благою Звісткою про Бога, Який любить її і бажає дати їй другий шанс.
Лінда нагадує мені Ноомі, біблійну вдовицю, яка на чужині втратила чоловіка й двох синів і вже, мабуть, вважала, що її життя скінчилось (Рут 1). Однак Господь не забув про Ноомі. Через любов її невістки й співчуття благочестивої людини на ім’я Боаз Він явив їй Свою любов і подарував другий шанс (Рут 4:13-17).
Так само Бог піклується і про нас сьогодні. Через любов інших Він нагадує нам про Свою присутність. Ми можемо бачити Божу ласку в допомозі від людей, які, можливо, не дуже й добре нас знають. Та понад усе Бог бажає дати нам новий початок. Ми просто потребуємо – як Лінда і Ноомі – бачити Божу руку в нашому щоденному житті й розуміти, що Він ніколи не перестане являти нам Свою ласку.