Монах брат Лоренс, що жив у 17-му столітті і був кухарем, молився вранці перед робочим днем так: “О, мій Боже… дай мені Твоєї благодаті, щоб міг залишатись у Твоїй присутності. Допоможи мені в моїй роботі. Нехай вся моя любов належить Тобі”. Працюючи, монах продовжував звертатись до Бога, прислуховувався до Його голосу для духовного керівництва і весь свій труд присвячував Йому. Навіть коли він був дуже зайнятий, все одно знаходив моменти відносної тиші, щоб попросити у Бога благодаті.

Як засвідчує автор Псалма 88, правильне відношення до Творця всього існуючого, Хто керує океанами й Кому поклоняються сонми ангелів, – це підняти все наше життя на рівень цілковитої посвяти Йому. Коли розуміємо, ким є Бог, то починаємо чути “поклик святковий” у будь-який час, у будь-якому місці – і так “цілий день” (Пс. 88:15-17).

Стоїмо ми в черзі в магазині або в аеропорту, змушені ми чекати чогось або на когось – життя сповнене таких моментів, які можуть викликати в нас роздратування. А можемо сприймати ці моменти як можливість зупинитись, перевести подих і вчитись “ходити у світлі Божого обличчя” (Пс. 88:16).

Даремно потрачений час у нашому житті – коли чекаємо або лежимо хворими – можна використати для того, щоб проаналізувати своє життя у світлі Божої присутності.