Коли маленькі дітки граються в хованки, то інколи вважають, що надійно сховались, просто прикривши чимось своє лице. “Якщо я нікого не бачу, то й мене ніхто не бачить”, – думають вони.
Ми, дорослі, теж інколи поводимося подібним чином стосовно Бога. Коли виникає бажання вчинити щось погане, ми схильні, роблячи те, що нам кортить, ховатися від Бога.
Пророк Єзекіїль відкрив для себе цю істину під час видіння, яке Бог явив для вигнанців у Вавилоні. Господь сказав йому: “Чи бачив ти, сину людський, що роблять Ізраїлеві старші в темноті, кожен у кімнатах своїх ідолів? Бо говорять вони: Господь нас не бачить” (Єз. 8:12).
Але Бог все бачить. І видіння Єзекіїля є тому підтвердженням. Однак, хоча ті люди й згрішили, Бог пропонував їм (за умови покаяння) надію нової обітниці: “І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро” (Єз. 36:26).
Що стосується нас, Бог теж у відповідь на нашу гріховність і бунтарство явив ніжну милість на хресті, сплативши за наш гріх найбільшу ціну. Через Ісуса Христа Бог не лише пропонує нам новий початок, але й звершує в нас Свою працю, змінюючи наші серця в процесі нашого слідування за Ним. Який добрий наш Бог! Коли ми гинули, ховаючись в своїй гріховності, Він прийшов до нас в Особі Ісуса, “щоб знайти та спасти, що загинуло!” (Лк. 19:10; Рим. 5:8).
