Мій батько робить на замовлення сагайдаки для лучників. Перед тим як зшити докупи матеріал із натуральної шкіри, він спочатку на кожному шматку старанно вирізає малюнки, які зображують дику природу.
Під час одного візиту до нього я споглядала, як він працює над своїм шедевром. Його вмілі руки ніжно натискають на гостре лезо, щоб, не порізавши м’якеньку шкіру, створювати різні текстури. Потім він занурює клаптик тканини в темно-червоний барвник і накладає тонкі шари фарби на шкіру, що збагачує красу його виробу. Коли я захоплено споглядала за його працею, мені спало на думку, що мене не часто захоплює велична творчість мого Небесного Отця, яку можна побачити в інших людях і в мені самій. Розважаючи над цим, я згадала слова царя Давида: “Прославляю Тебе, що я дивно утворений!..” (Пс. 138:13-14).
Це має спонукати нас ставитись до себе та інших з більшою повагою, особливо у світлі того факту, що Творець Всесвіту знає нас достеменно і запланував усі дні наші, “коли жодного з них не було” (Пс. 138:15-16).
Як м’яка шкіра у вмілих руках мого земного батька, кожен із нас є прекрасним і цінним лише тому, що всі ми – унікальне творіння Бога. Кожного з нас Творець індивідуально планував як неповторний, прекрасний Свій шедевр, що має відображати Його велич.
