Коли я ще шукала церкву для регулярного відвідування, одна подруга запросила мене на богослужіння до своєї общини. Ведучий об’явив пісню для загального співу, яка мені дуже подобалась, тому я співала з великим натхненням, пам’ятаючи пораду диригента студентського хору: “Передавай емоції!”
Після співу чоловік моєї подруги, повернувшись до мене, сказав: “Ти співала дійсно гучно”. Це зауваження аж ніяк не прозвучало як комплімент! Після того я свідомо контролювала себе, щоб співати трішки тихіше за інших.
Проте однієї неділі я звернула увагу на жінку, що співала позаду мене. Здавалось, вона дійсно співала від душі, без будь-яких ознак емоційної стриманості. Її спів нагадав мені про ентузіазм псалмоспівця Давида: “Уся земле, викликуйте Господу, покликуйте радісно, і співайте та грайте!” (Пс. 97:4).
Псалом 97 починається з пояснення, чому маємо поклонятися Господу радісно й гучно – тому що Він “чуда вчинив”. У цьому Псалмі Давид перераховує всі дивні Божі діла: Його вірність, справедливе відношення до всіх народів, милість і спасіння. Коли зосереджуємося на тому, Хто є Бог, і що Він вчинив, наші серця сповняються хвалою.
А які чуда вчинив Бог у вашому житті? Момент поклоніння – то найкращий час згадати дивні діла Божі й подякувати Йому. Співайте Господу і співайте гучно!
